Чому Угорщина та Румунія так охоче видають паспорти українцям?!

Безкоштовний сир буває лише у пасці! Так і з угорськими чи румунськими паспортами - за все з часом доведеться платити!

Час від часу український медіа простір бентежить інформація про отримання громадянами України паспортів наших західних сусідок Угорщини та Румунії, при цьому залишаючи за собою українське громадянство. І тому підтвердження - відео доказ події десятиденної давнини, коли закарпатці на фоні мадярського прапора в Консульстві Угорщини в місті Берегово на Закарпатті складають присягу на вірність новій батьківщині взамін на її паспорт.

Зрозумілим та логічним є той факт, коли наші співвітчизники стають громадянами іншої країни з метою подальшої еміграції… Отримав громадянство, наприклад, тієї ж Польщі, Угорщини, Словаччини чи Німеччини - відмовився від українського, і на одного сина чи доньки в неньки – України стане менше! Але це їх життя, їх вибір, їх шлях, який за свою чесність заслуговує на повагу!

Але коли наш співвітчизник, навіть усвідомлюючи, що порушує українське законодавство, все одно отримує громадянство іншої країни, залишаючи й українське, хочеться зрозуміти, що ж такого привабливого у тому, щоб бути «слугою двох хазяїв»?!

Тому все по порядку… Ще донедавна, коли виїзди до країн Шенгенської зони для наших громадян були обтяжені обов’язковістю отримання візи, в набутті якої в посольстві чи консульстві могли відмовити без будь-яких пояснень, наявність паспорта країни – сусідки була для українців в деякій мірі економічно вигідною (економія від кількох десятків до кількох сотень євро) на візах та відкривала шлях до вільного пересування країнами Шенгену. Тепер же, коли кордони Європейського Союзу при наявності біометричного закордонного паспорта для наших співвітчизників відкриті - отримання паспорта наших країн - сусідів, а значить і громадянства, взагалі втрачає будь-який сенс, стає економічно нерентабельним, іноді й не законним, причому на території самої країни – сусідки.

Етнічні угорці або румуни, які є громадянами України і постійно проживають на її території, отримуючи тишком – нишком угорські «утлевел» чи румунські «паспорти», сподіваються на отримання соціальних прав та державні гарантії на рівні з громадянами цих країн: значно вищі ніж в Україні пенсії в угорських форинтах чи румунських леях, кращий рівень медичного забезпечення, можливість безперешкодного працевлаштування тощо. Але, в свою чергу, вони забувають, що і рівень цін та вартість оплати комунальних послуг там значно вища. Крім того, вони стають не повноправними громадянами цих країн, а лише закордонними угорцями чи румунами, а тому ряд пільг на них не поширюється, оскільки для отримання тієї ж угорської чи румунської пенсії потрібен трудовий стаж роботи безпосередньо в цих країнах, а значить і сплата обов’язкових податків та зборів, бо «за гарні оченята пенсію не платять»! Для отримання соціальних гарантій потрібно постійно проживати на територіях цих країн та сплачувати до бюджету відповідні податки, причому, в Угорщині найвища серед країн ЄС межа податку на доходи фізичних осіб – до 60% в залежності від рівня доходів.

Причини, по яким наші співвітчизники прагнуть мати паспорти наших країн – сусідок, лежать на поверхні, бо мають під собою удаване економічне підґрунтя та мрійливе бажання «кращої долі»... Але як відомо, «добре там, де нас немає»…

Причини ж, по яким Угорщина або Румунія зацікавлені у роздачі таких паспортів, мають набагато глибші та прихованіші мотиви, стратегічні цілі та є більш далекоглядними ніж здається на перший погляд… коли за вивіскою допомоги своїм етнічним братам та сестрам приховується лобіювання власних державницьких інтересів на користь тієї чи іншої політичної сили, а іноді й можлива шкода нашій з Вами Батьківщині.

Достатньо, наприклад, пригадати парламентські вибори в Угорщині у квітні поточного року. Тоді правляча угорська партія «Фідес» (Угорський громадянський союз) отримала переконливу перемогу та конституційну більшість у парламенті, а її лідер Віктор Орбан зміг вкотре очолити Уряд. І це стало можливим, не в останню чергу, завдяки саме таким українським «закордонним угорцям», більшість з яких де-юре та де-факто є громадянами нашої країни, але наділеними правами голосу в Угорщини через отримання угорського паспорту. Тоді в угорських населених пунктах, що межують з Україною, явка виборців становила 150 – 200%. Такий високий показник громадянської активності та значний рівень т.зв. «довіри» до діючої влади Орбана допомогли забезпечити йому у тому числі й 95% угорців Закарпаття, а це, небагато – немало, майже 200 тисяч голосів… як каже народна мудрість «з миру по нитці – голому сорочка!».

От і виходить, що наші з Вами співвітчизники у своєму бажанні «і нашим, і вашим» своїми необачними діями фактично підтримали Уряд того, хто ще зовсім недавно через Міністра закордонних справ та члена Уряду Петера Сійярто тиснув на Україну у мовному питанні, хто шантажує блокуванням намірів України стати повноправним членом європейської спільноти… Того, хто у майбутньому може ініціювати та «продавити» більшістю голосів у парламенті будь-яке рішення на шкоду нашій незалежності чи суверенітету, а вже опробованим у квітні цього року методом через процедуру виборів узаконити його в очах світової спільноти як волевиявлення народу...

На відміну від Угорщини, яка відкрито та публічно роздає громадянам України свої паспорти, Румунія у таких діях більш обачна. А кількість громадян України, які отримали румунські паспорти – «таємниця за сімома печатками», яку румуни не мають наміру розкривати. За однією інформацією, таких громадян, які мають одночасно громадянство України та Румунії більше 50 тисяч, за іншою понад 100 тисяч. Але скільки їх достеменно, стане відомо тільки восени 2019 року, коли у Румунії пройдуть чергові президентські вибори, де у якості основного кандидата розглядається чинний президент Клаус Йоханніс. І немає жодної гарантії, що Румунія не використовуватиме наших співгромадян з румунськими паспортами у голосуванні за того чи іншого кандидата і що зрештою не шкодитиме Україні.

У бажанні вдаваного покращення рівня життя з паспортом Угорщини чи Румунії, закордонні угорці та румуни забувають, що «безкоштовний сир буває лише у пастці», і за все зрештою треба платити.

Так, угорська опозиційна партія «Демократична коаліція Угорщини» вже розпочала збір підписів про ініціювання внесення змін до чинного законодавства про позбавлення права голосу тих угорців, що не мешкають постійно на території Угорщини – т.зв. «закордонних». Крім того, ініціатива цієї партії про скасування угоди від 01 липня 1963 року між Угорською Народною Республікою та СРСР про співробітництво в області соціального забезпечення, набирає обертів з кожним днем і має всі шанси набрати необхідну кількість голосів. Тому позбавлення можливості закордонних угорців отримувати пенсії з угорського бюджету за роки праці у інших країнах – є лише питанням часу.

Допомога та підтримка своїх етнічних спільнот і діаспор – це нормальна цивілізована практика, що давно склалась в усьому світі. Але підтримка і роздача паспортів з громадянством – це дуже різні речі, які мають різні юридичні наслідки.

Так вже історично склалось, що доля розкидала українців по всьому світу, в Угорщині та Румунії їх також немало пустило своє коріння. Вони там вперше бачать сонячне світло, одружуються, народжують власних дітей та відходять у інший світ, підіймають економіку та підвищують рівень добробуту цих країн. Але в першу чергу, вони є громадянами тих країн, а вже потім «закордонними» українцями, права та обов’язки яких закріплені Законом України «Про закордонних українців» від 09.02.2012 №4381-VI. Але державі «Україна» жодного разу за весь час своєї незалежності навіть не спало на думку крадькома видавати їм українські паспорти, оскільки невтручання у внутрішні справи інших держав – це основа зовнішньої політики нашої країни, що полягає у побудові доброзичливих дружніх стосунків з сусідами. Але … «хто до нас з мечем прийде, той від свого меча і загине!».