Нотатки міжнародника.
Вже протягом кількох років ми звикли чути такі слова як «меморандум,
мінські домовленості, мови національних меншин, «Джавеліни», західні партнери,
непопулярні реформи тощо... З одного боку, ми маємо відповідати за свої слова
перед народом, адже було обіцяно зміни, з іншого боку – намагаємось вгодити тим
самим «партнерам» та тим самим «великим і жахливим», щоб отримати хоч якісь
«бонуси», котрі так необхідні для довгоочікуваних державних трансформацій,
але…якби не оте «але»…
Якби не ота «поза лелеки», коли ти стоїш на одній нозі,
хитаючись, але чітко виконуючи рекомендації, проте натомість отримуєш репутацію
скоріш об’єкта, а не суб’єкта міжнародних відносин... Чому так відбувається? -
Все просто, «звання суб’єкта» ще треба заслужити...
На мій погляд, доцільним буде врахувати досвід Латвії, адже
здавалося б, Латвія - також пост-радянська республіка, але оті «але» вона має
значно приємніші, і це стосується не лише членства Латвії у ЄС та НАТО…
Перш за все, Латвія – це хоч і молода європейська країна (зважаючи на
історичний досвід порівняно із багатьма іншими країнами, котрі набагато довше
мають «європейську конотацію»), але Латвія вважається країною з власною
позицією, а отже, країною, яку можна поважати. Наведу приклади:
В Латвії з 2021-го року учні всіх класів будуть проходити навчання
державною мовою, враховуючи поступовий перехід на навчання державною мовою до
2020-го року включно, а саме 1-6 класи - 50 % навчання латиською мовою; 7-9
класи - 80 % латиською; 10-12 класи - навчання
лише латиською мовою, за винятком предметів, пов’язаних з рідною мовою
нацменшин (рідна мова та література), і це при тому, що саме у Латвії –
надзвичайно велика кількість російськомовних, якщо не найбільша серед країн ЄС,
враховуючи, що до заборони на отримання виду на проживання за умови придбання
нерухомості, потоки громадян Російської Федерації мігрували до Латвії,
придбавши там нерухомість.
Ще один
приклад щодо позиції Латвії: одна з ініціатив
Ніла Ушакова, мера Риги, полягала у тому, щоб відкласти усі інші питання (про
статус російської мови або статусу нерезидентів), а натомість…три роки
займатись лише економікою. Достойний приклад, щоб
взяти на замітку, авжеж? До того ж, Ніл Ушаков користується надзвичайною
повагою у Латвії за свою позицію. Так одного разу, пан Ушаков відповів школяру
у соціальній мережі Facebook на російській мові, враховуючи те, що питання
школяра також було на російський, але зважаючи на те, що мер Риги є посадовою
особою, Центр державної мови Латвії оштрафував Ушакова на 50€ за використання
іноземної мови на офіційній сторінці. В
свою чергу, Ніл Ушаков оскаржив у суді зазначений штраф, адже вважає, що по-перше,
соціальні мережі - це неформальне спілкування, а по-друге - це його особиста
позиція відповідати людині на тій мові, на котрій вона до нього звернулась. Це я до того, як ми
намагаємось вгодити іншим країнам у відповідь на їхні претензії щодо «мовного
питання» в рамках освітньої реформи в
нашій же країні, і що є суто нашим внутрішнім питанням.
Вчитись і вчитись, зокрема, з досвіду Латвії можна вивчити, що таке Позиція
і чому за неї поважають.
Але де ж та сама вишенька на торті? Слідкуйте за руками, ось і вона.
Ми так довго грались у лояльність та партнерство, не маючи при цьому
чіткої позиції та не подбавши про "підводні камені" двосторонніх відносин
з Угорщиною, і нарешті дочекались, що на нас таки звернули увагу: представники
Угорщини беруть участь у робочій групі щодо впровадження нового Закону про
освіту, враховуючи вивчення угорської мови для нацменшин; в рамках перемовин
щодо участі Угорщини у зазначеному процесі, Угорщина блокує засідання комісії «Україна-НАТО»,
а потім називає умову щодо зняття вето з проведення комісії, а саме – внесення поправок
до Закону про освіту; але й це ще не все: за словами Міністра закордонних справ
Угорщини Петера Сійярто, Угорщина ще вирішує, чи блокувати підтвердження
лідерами держав-членів НАТО закріплення Україною статусу аспіранта на саміті
Альянсу в липні. Угорщина ще вирішує, «що з нами робити», Карл…
А тепер – магія: в той час, коли ми ворожили на кавовій гущі щодо «прокатить
чи не прокатить» та вчасно не попіклувались про ефективне вдосконалення
законодавства щодо прав нацменшин з країнами-партнерами, як ми звикли їх зазначати,
- доводиться домовлятись вже не «на березі», а «у морі»…
Політика
– вона така: або все слід робити вчасно, зважаючи на «політичні хвили», або не
робити взагалі… Звісно, це ж не Угорщина майже втратила дві області через «мовну
проблему», і це не Угорщина, «обпалившись» далі нікуди одного разу, навіть не
задумалась врегулювати законодавчі аспекти в контексті цього питання за ці...вже
не рік, й не два, а чотири… І це не Угорщина продовжила грати у гру «піднімаємо
«мовне» питання лише коли так необхідно відволікти суспільство від чогось
важливого»… А це просто ми, не полишаючи «позу лелеки» і споконвічні обіцянки
перед міжнародними партнерами щодо виконання усіх зобов’язань, граємось у ще одну гру під назвою «Ввечері реєструємо
оновлену версію законопроекту до другого читання, але нічого страшного,
депутати завтра розберуться якось вже в залі…», КОЛИ ЙДЕТЬСЯ ПРО НАЦБЕЗПЕКУ,
панове!
Тому…або ми забуваємо
про «позу лелеки», тому що все одно «хорошим для усіх не будеш», починаємо
думати головою про захист національних інтересів та приводимо до ладу
законодавчу базу, щоб наприклад, ситуація з Угорщиною нам не «аукнулась» через
нашу власну халатність до врегулювання питання нацменшин, або фінал буде із
серії «їхали-їхали, а по дорозі - …», або ще краще «лікар сказав, у морг, тоді –
у морг»…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.