Інформаційна безпека — міра захищеності держави.

Проблему інформаційної безпеки необхідно терміново розв’язати на законодавчому рівні, - О. Турчинов

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов в ексклюзивному інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна» заявив, що на сьогоднішнішній день в Україні відсутні правові і технічні можливості для оперативного реагування на інформаційні загрози, тому цю проблему необхідно терміново розв'язати на законодавчому рівні.

«Служба безпеки України змушена була закривати внесені до санкційних списків російські інформаційні ресурси кілька місяців. Чому? У нас немає сьогодні технології оперативного відключення того чи іншого ресурсу, навіть коли він становить реальну загрозу для безпеки країни. Тобто після ухвалення рішення РНБО Служба безпеки переконувала провайдерів виконати це рішення», - сказав О. Турчинов.

Він зазначив, що навіть після того, як провайдери виконали рекомендації СБУ, залишилося багато способів обійти санкції і відвідувати інформаційні ресурси, які продовжують здійснювати інформаційну агресію проти України.

«Тобто для оперативного реагування на інформаційні загрози сьогодні немає правових, і, відповідно, технічних можливостей. Цю проблему необхідно терміново розв'язати на законодавчому рівні. І це не пов'язано з наступом на свободу слова. Це пов'язано з питаннями безпеки країни», - сказав Секретар РНБО України.

Адже, інформаційна безпека держави характеризується мірою захищеності держави (суспільства) та стійкості основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи тощо) відносно небезпечних (дестабілізуючих) інформаційних впливів, причому як з упровадження, так і добування інформації. Інформаційна безпека держави визначається здатністю нейтралізувати такі впливи.

На відміну від суто військової операції для інформаційної агресії характерна початкова нерівність конфронтуючих сторін, що обумовлює прагнення більш слабкої сторони використати такі методи й способи, за допомогою яких противникові завдають найбільших збитків при витраті мінімуму своїх сил і засобів, а також здійснюють сильний психологічний вплив. Об’єктом такого впливу є не ті, хто став жертвами, а ті, хто залишився живими. Метою інформаційної агресії є не вбивство, а залякування й деморалізація живих. Інформаційна сфера дає великі можливості для цього. За її допомогою можна поширювати ідеї тероризму, залучати до своєї діяльності нових учасників, інформаційно й психологічно впливати на широкі маси людей.

Інформаційна злочинність здійснюється як з використанням інформаційно-комп’ютерних, так й інформаційно-психологічних методів впливу – наклепу, образи, поширення недостовірної інформації тощо. Адміністративний і кримінальний кодекси України містять перелік злочинів, які можуть здійснюватися в інформаційній сфері.

І на сьогодні є вкрай важливим створення законодавчого механізму з цілю вирішення та недопущення в подальшому проблем інформаційної безпеки держави.

Захищаючи свої інформаційні інтереси, кожна держава має дбати про свою інформаційну безпеку. Цього ж вимагає і зміцнення української державності. Збалансована державна інформаційна політика України формується як складова частина її соціально-економічної політики, виходячи з пріоритетності національних інтересів та загроз національній безпеці країни.

Із правової точки зору вона ґрунтується на засадах правової демократичної держави і впроваджується шляхом розробки та реалізації відповідних національних доктрин, стратегій, концепцій та програм згідно із чинним законодавством.

В Україні назріла об’єктивна потреба у державно-правовому регулюванні науково-технологічної та інформаційної діяльності, що відповідала б реаліям сучасного світу та рівню розвитку інформаційних технологій, нормам міжнародного права, але водночас ефективно захищала б власні українські національні інтереси. Відносини, пов’язані із забезпеченням інформаційної безпеки, як найважливіші сьогодні для суспільства та держави вимагають найшвидшого законодавчого регулювання.