Нова якість освіти як запорука інноваційної економіки

Парадоксом є ситуація, коли українські «заробітчани» працюють на підприємствах у сусідніх країнах Східної Європи, виробляючи продукцію, яка потім імпортуються в Україну.

Сьогодні вже стало аксіомою твердження, що ми живемо у глобалізованому і конкурентному світі.

Сучасний світ розвивається у напрямку повного відкриття ринків товарів, робіт, послуг, капіталів і робочої сили та жорсткої конкуренції за ресурси. Економіка України має високий ступінь відкритості для зазначених процесів, враховуючи низькі захисні бар’єри в рамках членства у Світовій організації торгівлі, Угоді про асоціацію з Європейським Союзом та участі у зоні вільної торгівлі в рамках СНД.

Все це поставило для України дуже гострі і конкретні виклики, зокрема:

·          витіснення з внутрішнього ринку споживчих товарів вітчизняного виробництва як непродовольчих, так і до певної міри продовольчих, при цьому якість імпортних товарів як правило залишає бажати кращого;

·          спеціалізація експорту передусім на сировинних товарах, товарах з низькою доданою вартістю або на продуктах харчування;

·          значний безповоротний вивіз капіталу закордон та відповідне несистемне інвестування інших економік;

·          багатомільйонний відтік робочої сили як високої так і низької кваліфікації закордон, при цьому зростає частка виїзду на безповоротній основі;

·          кількість молодих українців, які навчаються у вищих навчальних закладах країн ЄС, вже перевищила 100 тис. осіб і стрімко зростає.

Фактично, Україна стоїть на межі, коли зазначені негативні процеси можуть набути незворотного характеру.

Парадоксом є ситуація, коли українські «заробітчани» працюють на підприємствах у сусідніх країнах Східної Європи, виробляючи продукцію, зокрема одяг, взуття чи навіть продукти харчування, які потім імпортуються в Україну. При цьому додана вартість, податки та соціальні відрахування працюють на економіку інших країн. А в Україні вже відчувається брак робочої сили, навіть з низькою кваліфікацією.

Таким чином, в умовах що склалися, побудова інноваційної системи є чи не єдиним виходом у справі збереження конкурентої економіки та суспільства в Україні.

В цьому контексті саме рівень освіти, як середньої, так і вищої, є наріжним камінням для побудови інноваційної економіки.

У нашому суспільстві вже визріло розуміння, що система освіти, заснована на засадах середини ХХ століття, яка була актуальною у той час, вже не відповідає викликам сучасного світу. Механічне накопичення знань дітьми і молоддю, перевага класної та аудиторної роботи є недостатніми у сучасному динамічному світі.

Якщо у ХХ столітті брак вмінь і навичок, випускників середніх і вищих навчальних закладів можна було компенсувати поступовим введенням молодих спеціалістів у професійну діяльність, то в ХХІ столітті роботодавці прагнуть отримувати вже підготовлених фахівців. Це пояснює високий рівень безробіття серед випускників вищих навчальних закладів України. Крім того, багато з тих, хто знаходить роботу, працюють не за фахом, що засвідчує невідповідність системи освіти потребам ринку праці.

Які ж сучасні вимоги ставить вітчизняний та міжнародний ринок праці до молодих спеціалістів та системи освіти відповідно:

·         середня освіта як базова має спонукати дітей до активного навчання, пошуку знань, у т.ч. в ігровій формі, внутрішня мотивація учнів має стати рушійною силою шкільної освіти;

·         інноваційний характер освіти – освоєння нових і перспективних технологій, розробок та техніки;

·         прикладний характер освіти – формування конкретних умінь та професійних навичок, інтеграція освіти і виробництва;

·         наукові дослідження мають базуватися в університетах – інтеграція вищої освіти з прикладною і навіть фундаментальною наукою;

·         територіальна концентрація освіти і науки – створення технополісів та «університетів – фабрик знань»;

·         як правило, вузька спеціалізація фахівців та глибоке володіння своїм фахом, затребуваним на ринку праці;

·         адаптивність спеціалістів передбачає навчання умінню швидко орієнтуватися та знаходити оптимальні рішення у мінливих умовах;

·         прогнозування і врахування потреб ринку праці під час вибору галузей знань і спеціальностей, за якими готують фахівців.

Досягнення зазначених цілей дозволить:

по-перше, зупинити негативні процеси та переорієнтувати ринок праці, економіку і суспільство на інноваційних шлях розвитку, створення та виробництво конкурентних товарів і послуг;

по-друге, зменшити відтік нашої молоді, яка їде навчатися у закордонні університети і здебільшого в Україну вже не повертається;

по-третє, підвищить внутрішні і зовнішні інвестиції в економіку України, а зовнішні українські інвестиції стануть системними і працюватимуть в першу чергу в інтересах України;

по-четверте, підготовлені фахівці не шукатимуть будь-якої некваліфікованої роботи десь закордоном, а самі будуть спроможні займатися підприємницькою діяльністю в Україні;

і нарешті, створення інноваційних та високооплачуваних робочих місць та високі темпи економічного зростання дозволять підвищити рівень життя наших громадян, створять умови для подолання демографічної кризи, зміцнення обороноздатності держави та ведення активної зовнішньої політики, а також для належного фінансування бюджетної сфери, в першу чергу соціального захисту населення, медицини та культури.