РЕФОРМИ ДЛЯ ... НАРОДУ?

У березні авторитетне британське видання Financial Times опублікувало інтерв'ю з Президентом України, де він поділився успіхами в проведенні реформ і планами на майбутні вибори.

Президент заявив, що за останні півроку наша країна провела таку кількість реформ, що: «... навряд чи ви знайдете будь-яку іншу країну в світі, яка зробила так багато».

Він з гордістю згадав реформу охорони здоров'я, освітню, пенсійну та судову. Крім цього, зазначив, що в Україні активно проводиться реформування української армії та інфраструктури. За словами Порошенка, за попередні 25 років не було реалізовано такої кількості реформ, скільки за термін його президентства. А головне, всі ці досягнення були зроблені на благо народу, а не для міжнародних партнерів.

Те, який резонанс в українському суспільстві викликали перераховані Президентом реформи, свідчить про зворотне. Кожна з них сповнена протиріч і невідповідностей Конституції України. Складається враження, ніби влада «ліпила» їх на швидку руку, аби отримати черговий грошовий транш від МВФ. Адже без останнього тримати економіку країни на плаву виявилося неможливо.

Головна проблема всіх цих «успішних» реформ полягає в тому, що вони нібито відповідають європейським стандартам, але зовсім не вкладаються в українську реальність.

Так, зміни умов нарахування пенсії передбачають збільшення її розміру і страхового стажу, але не гарантують, що більшість українців взагалі зможуть дожити до моменту її отримання. Та ж проблема і з медичною реформою, яка монетизує систему охорони здоров'я і, як наслідок, вводить первинне страхування.

Таким чином, більшість медичних послуг стають платними, а якість їх по факту не змінюється. Проведені реформи не вирішують проблем, а лише створюють ілюзію змін, викидаючи кошти держбюджету на вітер, якщо не комусь на кишеню.

Іншою темою, що спричинила бурхливу реакцію як української громадськості, так і експертів, став Антикорупційний суд: МВФ однією з умов для виділення Україні чергового кредитного траншу ставить створення ще одного органу в низці численних відомств по боротьбі з корупцією. Однак Порошенко, незважаючи на свою велику реформаторську сверблячку, явно затягує процес проведення антикорупційних реформ.

Сам Президент вкотре зауважив, що вимоги міжнародних партнерів мають лише рекомендаційний характер. Тут він і згадав про наявність в Україні власного законодавчого органу і Конституції, гарантом якої він є: «Якщо хтось може подумати, що іноземні донори будуть утворювати українські суди, то це суперечить Конституції».

Таку вибірковість нашого Президента в питанні виконання вимог МВФ можна пояснити лише небажанням самого Порошенка перекривати канали збагачення, як свої власні, так і своїх «поплічників».

Якщо говорити по факту, то чотири роки нинішньої влади не дали нам нічого, крім падіння за більшістю економічних показників, які і визначають успішність країни. Так, Україна знаходиться в десятці країн з найгіршими умовами життя для пенсіонерів, входить в десятку «нещасних» економік світу, посідає 77 місце з 113 країн за індексом верховенства права, в світовому рейтингу рівня життя, куди входять 149 країн, Україна опустилася на 112 місце, втративши 5 позицій у порівнянні з 2016 роком.

Одним словом, наша країна впевнено очолює всі списки, таблиці та рейтинги «з хвоста». І поки розвинений світ стрімко нарощує свою технологічну перевагу, розвиваючи науку та інноваційні технології, Україна живе в парадигмі економічного розвитку середини XX століття, перетворюючись на кладовище промисловості та бізнесу.

І слухаючи чергові гучні заяви Порошенка про проведені ним реформи, ми повинні віддавати собі звіт – це порожні слова. Україною сьогодні продовжують керувати некомпетентні в державному управлінні, бездарні політики, які примудряються жити зі своїм народом в паралельних світах.

У такій ситуації надію на вихід з політико-економічної кризи дає тільки перемога нових сил, які «пробиваються» до рад різних рівнів, незважаючи на всі перешкоди та хитрощі діючої влади.

В таких умовах і перші успіхи «РОЗУМНОЇ СИЛИ» свідчать про те, що вона дотримується правильного курсу, а наші ідеї – дійсно актуальні для українців. І реальні зміни, реальні реформи стануть можливими лише за єдиної умови – появи політичної сили нового формату.