На початку березня громадськість знову була шокована інформацією про нелюдські умови проживання бійців у затопленому та брудному наметовому містечку. Пізніше країну шокувало трагічне повідомлення про смерть під час пожежі на полігоні одного з військовослужбовців.
Нагадаємо, на цьому полігоні ще в лютому 2016 року військовослужбовці збунтувалися через жахливі умови, в яких вони були змушені проходити службу: відсутність питної води, світла, дров, нормального харчування.
У березні 2017 року радник Президента Юрій Бірюков, який курує військові питання, анонсував будівництво бригадного табору на місці цього полігону, повідомивши про виділення на цей проект 370 млн грн. Він заявив, що ніколи, на жоден об'єкт у межах одного року не виділялися гроші таких масштабів. На полігоні буде 11 казарм, будівля їдальні з харчоблоком, медичний центр і штаб. У кожній казармі душові з гарячою і холодною водою. Вперше в історії України стаціонарний бригадний табір зводять за міжнародними стандартами. Об'єкт вартістю 370 млн грн розрахований на 3 тисячі бійців.
«Все це буде побудовано до кінця 2017 року – звіт міністру щотижня», –запевнив Бірюков.
Що далі пішло не так – залишається тільки здогадуватися. Але виділені гроші до полігону не дісталися: там, як і раніше, бруд, затоплені намети, відсутність можливості помитися й зігрітися та ні найменшого натяку на нові казарми європейського зразка, душові та харчоблок.
Сьогодні військове керівництво пояснює загибель військовослужбовця виною бійців, які, перебуваючи в наметі, порушили правила безпеки. Однак ні про яку безпеку та ні про які належні побутові умови, в яких змушені проходити службу українські бійці, не може навіть йтися.
Перше питання, що виникло, я впевнений, у кожного з нас після загибелі солдата, причиною якої стали перш за все жахливі умови і холод в наметі, – як влада збирається пояснювати цю ситуацію? Як буде пояснювати відсутність обіцяного бригадного табору? Яким чином відзвітує про виділені кошти на цей табір?
А влада не вважає за потрібне звітувати. Нам повідомили про відкриття військовою прокуратурою кримінальних проваджень за ч. 2 ст. 412 КК України («Необережне знищення або пошкодження військового майна, що призвело до тяжких наслідків») і за ч. 3 ст. 425 КК України («Недбале ставлення до військової служби»). І на цьому, судячи з усього, заспокоїлися.
Однак, щоб ні стало причиною трагедії, в будь-якій цивілізованій країні така подія негайно спричинила б відставку вищого військового керівництва. Але, мабуть, це не про Україну, де з 2014 року понад 10 тисяч українських військовослужбовців загинули і були поранені не в результаті бойових дій. І це після численних запевнень Порошенка про те, що він побудував одну з найсильніших армій на континенті.
Наш президент, розповідаючи про непереможність української армії, дещо правий: її ніхто не переможе – з такими генералами вона цілком здатна перемогти себе сама.