З великими планами та благими намірами ввійшли у 2018 рік

Підготовлено та зареєстровано у Верховній Раді України Законопроект про пенітенціарну систему (реєстр. номер №7337).

Державна політика у сфері виконання кримінальних покарань в Україні знаходиться на стадії докорінного реформування. 

2017 рік для очолюваного мною підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності став особливо плідним. Зокрема, у справі підготовки законопроекту про пенітенціарну систему та практичного вивчення діючої системи установ виконання покарань, дотримання в них норм та умов тримання засуджених.

Аналізуючи, дискутуючи та шукаючи оптимальні рішення на засіданнях спільної з Міністерством юстиції України робочої групи по реформуванню пенітенціарної системи, які збирали не один десяток небайдужих та активних учасників, було підготовлено та зареєстровано у Верховній Раді України законопроект про пенітенціарну систему (реєстраційний номер №7337).

Це стало нашим спільним досягненням у 2017 році. Авторський колектив законопроекту, крім народних депутатів України, включає відповідальних працівників Міністерства юстиції, правозахисників, науковців, експертів, громадських активістів, капеланів, адвокатів, представників офісу Європейського Союзу в Україні та інших фахівців у цій сфері.

Засідання нашої робочої групи здійснювалися за мого співголовування разом із заступником Міністра юстиції Чернишовим Денисом Вікторовичем та були відкритими, з відео-трансляцією у соціальних мережах, адже зрозуміло, що не усі змогли бути безпосередньо присутніми на обговоренні, але кожен мав змогу долучитися до роботи дистанційно.

Метою законопроекту про пенітенціарну систему є перетворення пенітенціарної системи за мінімальні часові та матеріальні ресурси на систему, яка буде повертати людину до суспільства, запобігати від рецидивів протиправної поведінки. 

Законопроект розроблено на основі механізмів повного циклу публічної політики у рамках впровадження рекомендацій, підготовлених Місією з оцінки потреб під головуванням Пета Кокса і викладених у Доповіді та дорожній карті щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України (вересень 2015 – лютий 2016).

Робочі поїздки учасників нашої групи, які відбулися до установ виконання покарань Львова та Вінниці, показали, недоліки та проблеми, які існують на місцях. Багаторічне хронічне недофінансування системи, недосконалість законодавства та недостатній професіоналізм персоналу на місцях – все це призвело до існуючого стану справ.

Йдеться не лише про обладнання на кухні, якому вже понад 70 років і воно фактично вийшло з ладу за строком експлуатації, але й про недотримання умов по відповідній площі приміщення на людину у камері, хоча ця вимога є безапеляційною, але  й про підходи до організації виховного процесу в установах виконання покарань загалом. 

Ми переконані, що це все має бути чітко визначено, відрегульовано та впроваджено як на законодавчому рівні, так і у механізмах роботи установ виконання покарань на практиці.

2018 рік стане роком ще більш активним у діяльності нашого підкомітету та спільної з Міністерством юстиції робочої групи. 

Чому?

Тому що, після прийняття законопроекту про пенітенціарну систему, а ми сподіваємося, що це станеться у першому кварталі 2018 року, закон запрацює і забезпечуватиме досягнення таких цілей:

- «відфільтрування» офісами пробації і повернення у суспільство всіх правопорушників і засуджених, для яких це можливо без ув’язнення;

- ув’язнені, потрапляючи до установ виконання покарань, будуть орієнтовані на повернення до суспільства, оплачувану працю, навчання, отримання нової професії, відмову від «психології правопорушника»;

- дотримання прав ув’язнених, зокрема на свободу совісті і віросповідання; - дотримання прав на особисту безпеку, побачення з родичами, вільне витрачання особистих коштів, таємницю листування, доступ до телефонного зв’язку та мережі Інтернет тощо;

- робота у пенітенціарній системі стане престижною, а відбір персоналу, тобто право отримати відповідну спеціальність, здійснюватиметься на прозорих конкурсних засадах, підвищиться відповідальність персоналу;

- мережа СІЗО та установ виконання покарань, а також побутові умови для перебування і праці в них, відповідатимуть європейським стандартам;

- рівень самофінансування системи, включаючи прибутки державних підприємств при колоніях і сплачені податки, підвищиться.

Історично склалося, що в Україні діє каральна, а не виховна система виконання кримінальних покарань, котра не тільки не сприяє, а як правило не дає другого шансу людині, яка оступилася, віднайти віру в себе, в життя, коли кожен заслуговує на другий шанс. І це усвідомлює не лише засуджений, але й суспільство.

Виходячи з усіх вище перерахованих завдань, які лежать в основі законопроекту про пенітенціарну систему, ми розуміємо, що закон – це тільки початок шляху. 

Лише одному Богу відомо як надовго ми прийшли у цей світ та яка на нас лежить місія. В суспільстві має бути розуміння та усвідомлення того, що на другий шанс заслуговує кожен і наш обов’язок подати руку помочі тому, хто цього потребує: «Прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам заборгував» (Луки 11:4), – йдеться в Біблії.

Маю намір зупинитися на усіх перерахованих аспектах і проаналізувати детальніше кожне із завдань, яке лягло в основу законопроекту. Усі вони стануть темами не однієї статті та відео-інтерв’ю. Запрошую усіх бажаючих до співпраці. 

Ми відкриті та готові до плідної роботи. Маленькими, але впевненими кроками, разом з небайдужими людьми, ми зможемо змінити країну на краще.