АВТОНОМІЯ ДЛЯ ЗАКАРПАТТЯ

Офіційний Будапешт завжди і до кінця захищатиме закордонних угорців.

Можна провести яскраву паралель з нещодавніми подіями, які відбувалися в Румунії. Угорщина намагалася добитися автономії в окремих регіонах Румунії. На що, Угорщина отримала різку відповідь від прем'єр-міністра Румунії що призвело до його подальшої відставки.

Угорська нацменшина в Румунії сьогодні вже має широку автономію: право на подвійне громадянство, навчання рідною мовою на всіх рівнях, парламентське представництво в обох палатах, офіційний статус угорської мови в регіонах компактного проживання... а попри це, вона постійно прагне більшого, насамперед, територіальної автономії та самоврядності.

Звісно ж, Києву не можна недооцінювати нинішню ситуацію з угорською нацменшиною, адже йдеться не тільки про згуртовану спільноту чисельністю до 150 тисяч осіб, яка компактно проживає під українським кордоном з Угорщиною. Ми маємо справу також з країною-сусідом, який давно визначився з власною стратегією розбудови політичної нації, і в основі цієї стратегії за кордоном – максимальна автономія угорських нацменшин, включно з територіальною.

Офіційний Будапешт цього не приховує, постійно генерує нові формати автономій та щоденно працює над їхнім втіленням не тільки в Україні, а в усьому Карпатському басейні – в межах колишньої "Великої Угорщини". Наш сусід прагматично використовує весь арсенал засобів для досягнення власних цілей, але в межах системи координат ЄС, НАТО та міжнародного права.

Досвід Румунії в "угорському питанні" є гарним прикладом чіткого та послідовного відстоювання країною своїх національних інтересів.

Чітка та аргументована позиція України повинна стати основою нової політики сусідства, яка б дозволила нам трансформувати різні амбіції не тільки Будапешта, а й інших сусідів, у вигідну для нас співпрацю, що інтегруватиме нас до Європи.