І назвуться корупціонери-антикорупціонерами

дивне перетворення з бідного, голодного, завжди в пошуках “жареных фактов” Серьожи Лещенка в Сергія Анатолійовича Лещенка

Виявляється люди як хамелеони можуть змінювати свій «окрас». Один з таких прикладів - народний депутат Сергій Анатолійович Лещенко.

Лещенко розпочав свій трудовий шлях простим журналістом, свого часу став відомий завдяки журналістським розслідуванням, частину яких проводив разом з Мустафою Найємом.

У вересні 2014 року на з'їзді партії “Блок Петра Порошенка” Сергій Лещенко і, до речі, Мустафа Найєм офіційно підтвердили свою участь у позачергових парламентських виборах за списками цієї політичної сили.

І ось тут починається дивне перетворення з бідного, голодного, завжди в пошуках “жареных фактов” Серьожи Лещенка в Сергія Анатолійовича Лещенка - народного депутата від партії “БПП”, Голову підкомітету з питань міжнародного співробітництва та імплементації антикорупційного законодавства Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, забіяку і драчуна (бійка у Верховній Раді, лютий 2017 року), з’явилися нездорові політичні амбіції (в 2016 році Лещенко заявив, що не проти стати наступним президентом України після Петра Порошенка). Але і це ще не все, Сергій Анатолійович, виявся ще й корупціонером (схеми йому як журналісту розслідувано добре відомі), на дріб’язок розмінюватися не став і розпочав свій шлях корупціонера і зрадника.

З чого такий висновок?

Моментів багато, але скажу лише за два.

По-перше.

Скандал із купівлею елітної нерухомості. У 2016 році Сергій Лещенко придбав елітну квартиру в новобудові в історичному центрі Києва площею 192 м² за 7,5 мільйонів гривень (понад 300000 доларів). За словами народного депутата, «половина суми — це позика від засновника „Української правди“ Олени Притули терміном на 10 років». Ще частина коштів — його заощадження як колишнього співвласника ресурсу «Українська правда», а решта — гроші його дівчини, відомого DJ Анастасії Топольської (зараз його дружина), яку він пообіцяв вказати у своїй декларації за підсумками 2016 року.

Виникає питання, чи дозволяє зарплата народного депутата повернути за 10 років 3,750 мільйонів гривень. Чи пан Лещенко, як відомий український антикорупціонер планує “віджати” їх у корупціонерів?

По-друге.

Сергій Лещенко плідно контактує з опальним діячем часів Януковича Андрієм Портновим, який наразі переховується в Москві. Та що там контактує – просить і отримує від Портнова реальну допомогу у вирішенні своїх питань в судових інстанціях.

Наприклад документально підтверджено, що саме Портнов і його люди допомогли Лещенко в судовому процесі по “маленькій” квартирці, придбаній народним депутатом на “взяті у борг” гроші (Див. По-перше).

Така співпраця, зрозуміло, не за дарма і не по-дружбі. Портнов знайшов важелі впливу на Лещенка. Ні для кого не є таємницею, як діє “портновське угрупування”— інкорпорує потрібних людей (своїх) в держструктури, якщо не на посади, то в громадські ради.

Наприклад, членом правління Трасперенсі Інтернешнл в Україні ( ця організація вважається найвпливовішим експертом з антикорупції в середовищі посольств Західних країн) став керуючий партнер «Арцінгера» (найвпливовіша юридична компанія) – Тімур Бондарєв. А публічний спікер Трансперенсі – Сергій Лещенко.

І ось уже пан Лещенко танцює під дудку пана Портнова.

Вище згаданий «Арцінгер» ще в часи Януковича розробляв та юридично супроводжував багато корупційних схем. Керували процесом нині відомі «антикорупціонери» – Бондарєв та Касько. А роботу йому підкидав Портнов. Одне з таких завдань – блокування портновськими юристами «спецконфіскації» арештованих активів (мова йде про кошти, які вони самі крали, але не докрали). Яскравий доказ тому – блокування групою на чолі з Лещенком закону про спецконфіскацію.

Отже: і назвуться корупціонери антикорупціонерами…