Фахівці попереджали керівництво країни про можливість вибухів в Калинівці ще у 2

З квітня 2005 року, коли в Калинівці працювала фахова комісія, в архіві ВР є Рішення комітетів ВР, ухвалене на виїзному спільному засіданні щодо неналежного зберігання там боєприпасів

Всі ці 12 років, тобто з квітня 2005 року, коли в Калинівці відпрацювала найавторитетніша й вельми фахова комісія, в архіві ВР є Рішення комітетів ВР, ухвалене на виїзному спільному засіданні щодо неналежного зберігання там боєзапасу країни.

Можливо, вибухи на складах боєприпасів спричинила диверсія, то мені невідомо, хай діють професіонали. Але відомо, що 13 квітня 2005 року до с.м.т. Калинівка Вінницької області на арендованому «Ту – 134» вилетіла комісія під керівництвом міністра оборони Анатолія Гриценка, й за участю поважних, шановних та високопрофесійних експертів..

Складалася вона з комітетів Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони та економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій. Мова конкретно йшла про хід реалізації Державних програм і рішень щодо безпечного зберігання та утилізації боєприпасів, непридатних тля подальшого використання.

З грунтовної доповіді заступника міністра Оборони Володимира Терещенка стало зрозуміло, що ситуація там більш ніж кричуща. А саме - на 159 арсеналах, базах та складах Міністерства оборони України ще тоді накопичилося близько 2 000 000 (двох мільйонів) тон боєприпасів, що їх треба належним чином проінспектувати з метою подальших дій.

Так, от ще тоді було встановлено, що Збройним Силам України зразка 2010 року, за попередніми розрахунками, придатні тільки  600 000 (шістсот тисяч) тон, тобто третина всього наявного арсеналу. Бо значна частина боєприпасів вичерпала терміни зберігання і підлягає утилізації. Це є неодмінною умовою зменшення ймовірності вибухів та пожеж.

Тобто забезпеченість технічними засобами охорони складала на той момент лише 3 % від потреби, але й  існуючі засоби відпрацювали термін експлуатації. Далі - охоронною сигналізацією в два рубежі потрібно було обладнати більше 300 км. периметрів, що не охоронялися. Від дії атмосферних факторів укрито тільки 3" % боєзапасу, що їх  обладнано блискавкозахисними спорудами.

Лише 45% місць збереження боєприпасів обладнані автоматичною пожежною сигналізацією, яка до того ж безнадійно застарілою, інші місця не обладнані сигналізацією зовсім. Земляних валів в наявності була ледь половина, а на той момент потребували обробки вогнезахисною сумішшю 97% дерев'яних конструкцій сховищ.

Далі - аявні на підприємствах Мінпромполітики виробничі потужності з утилізації боєприпасів використовувалися в 2004 році не більше як на 50 %, а в першому кварталі 2005 року практично простоювали. Але й 57 % в 2004 році – то лише 11,5 тисяч тон. Ви уявляєте собі, скільки років потрібно за такими темпами для утилізації всіх боєприпасів, що її потребують?

Комісія була вкрай стурбована також проблемою зберігання та утилізації рідкого ракетного палива, якого на складах Збройних Сил України знаходилося тоді 16 200 тон. А більше десяти років до того капітальний ремонт резервуарних парків, технологічного обладнання, допоміжних структур та приміщень не проводився взагалі..

На ВАТ «Дніпро – Азот» у Дніпродзержинську дослідно - промислова установка потужністю 2 тони окислювача на годину, переробила лише 215 тон. Бо дія Державної програми утилізації рідинних компонентів ракетного палива та інших технічних речовин на 1999 - 2001 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. .У© 568, була припинена.

Припинено також виконання заходів з реалізації Програми реабілітації територій, забруднених в результаті військової діяльності, яка була затверджена на 2002 - 2015 роки Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 916. Ну і не виконувався наказ про забезпечення пожежобезпеки складів, побудованих ще у 1960-1964 роках, з метою недопущення терористичних актів.

Враховуючи вищевикладене, Комітети вирішили як першочергову задачу інформувати Президента України, Прем’єр - міністра України, Голову Верховної Ради V країни, Раду національної безпеки і оборони про питання, що потребують урядових рішень.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Георгій Крючков.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Станіслав Гуренко.

Тобто шановні читачі можуть вільно побачити, що вже 12 років тому авторитетні військові й народні депутати на чолі з Миністром оборони виявили жахливий стан зберігання наявних боєприпасів по всій країні. За сухими рядками рішення ми бачимо, що більшість наявних боєприпасів валялася просто неба.

Ані проти дощу, ані проти снігу, ані проти спеки, ані проти блискавки, ані проти пожежі, за умови що там кожної миті могли загорітися сухі суцільні бур’яни, захисту там не було. Потрібно було, за словами членів комісії, хоча б навколо тих складів зробити рови завширшки 30 метрів і глибиною метра півтора. Тоді степові пожежі не добралися б до складів.

12 років! І нічого зовсім. Жодних дій, але за цей час там ситуація з просто недопустимої стала катастрофічно. І посилання на брак коштів для фінансування програм недоречні. Досить згадати гучні затримання, коли тільки за внесену заставу тільки одного злодія в законі, тобто міністра, можна було облаштувати належним чином всі військові склади країни.

Результат - вибухнули в тому числі десятки тисяч снарядів для системи «Град», кожен з яких вартий 1 000 доларів США. За умови, що в нашій країні їх не виробляють, уявляєте, скільки коштів треба для закупівлі тих снарядів?

То я хочу спитати – так хто ж тоді в нас диверсанти?

Володимир МАРУС