“Доступні ліки”: зрада чи перемога ?

Попри гучну піар-кампанію МОЗу, програма “Доступні ліки” не виправдала усіх сподівань.

З часу офіційного запуску урядової програми “Доступні ліки” щодня з’являються нові й нові запитання до її авторів. Пріоритетне - що стало причиною невідповідності між надіями, які покладали на цю програму, і реальними результатами, які вона принесла.

    Тривожним дзвоником стали цифри озвучені в уряді: “«Станом на сьогодні в урядовій програмі «Доступні ліки » беруть участь 6200 аптек, профінансовано понад 3 млн 600 тис. рецептів». За ці препарати перераховано 120 млн грн, при цьому загальна вартість виписаних ліків - 176 млн грн. Для пересічного читача, сам факт того, що держава профінансувала хоч щось вже діє як заспокійливе. Але погляньмо уважніше.

По-перше, фінансування перших 4 місяців програми на 176 млн при річному бюджеті “Доступних ліків” у 700 млн не може не непокоїти. З огляду на статистику поточних витрат - це приблизно 44 млн грн в місяць, - МОЗу доведеться збільшити фінансування чи не в 2,5 рази щоб освоїти виділені кошти. Для цього вже й список препаратів для реімбурсації розширили, але все одно не працює. Примітно, що першопочатково бюджет програм мав бути меншим, однак, в.о. міністра наполягла на його розширенні. Такий крок був м’яко кажучи не далекоглядним, адже ці кошти могли бути використані на підтримку інших програм, які було істотно скорочено цьогоріч. (До прикладу фінансування операцій закордоном для тяжко хворих, чиї родичі вчора мітингували під Кабміном).

По-друге, нерентабельного використання коштів можна було б уникнути. Для цього пані Супрун достатньо було б вивчити попередній (такий же невтішний) досвід пілотного проекту уряду Азарова щодо реімбурсації гіпертензивних препаратів. Тоді, побачивши, що освоїти кошти не виходить, посеред року теж було прийнято рішення збільшити перелік ліків. Тодішня команда МОЗ змогла освоїти тільки 161 з 190 млн грн. Судячи з усього, в цьому році ситуація повториться.  

Йдемо далі. Якщо програма дійсно хороша чому українці не користуються нею? Тут спрацьовує одразу кілька факторів, що стосуються усіх стейк-холдерів. Щодо пацієнтів, то мізерна компенсація в середньому на 50 грн не варта дня вистояного в черзі до сімейного лікаря, щоб отримати рецепт. У свою чергу, лікарів катастрофічно не вистачає, а об’єм паперової роботи, який супроводжує урядову програму, стрімко зріс. Власне “Доступні ліки” стали тягарем і для самих аптек, які взяли участь у програмі тому, що останні сьогодні виступають своєрідними “спонсорами” держави. Сам факт того, що загальна вартість виписаних ліків - 176 млн грн., за них перераховано лише 120 млн грн говорить сам за себе. Різницю в 56 мільйонів пояснюють затримкою з відрахуванням коштів, а також непоодинокими випадками відмови держави у фінансуванні деяких рецептів, які визнавалися недійсними. Зрозуміло, що за таких обставин, для аптек і постачальників ліків співпраця з МОЗом в межах програми перетворюється з потенційно прибуткового проекту на збитковий.  

Прикро визнавати, але навіть з позиції соціальної користі “Доступні ліки” не стали проектом національного масштабу, адже за різними оцінками, сьогодні програма охопила від 6% до 19% відсотків пацієнтів. Чи виправдає себе програма до кінця року покаже час. Але якщо вся медреформа буде такою ж “ефективною”, як і “Доступні ліки”, то наступному міністру охорони здоров’я я не заздрю.