Найяскравішими гаслами нової влади стали "Безвіз" і "Шлях до Європи". Обидві обіцянки, немов новорічна ялинка, обвішані гірляндами з "життя по-новому" і "демократії в чистому вигляді". Весь цей вінегрет якось магічно діє на простого українця, якому нічого більше не залишається, як вірити і сподіватися на швидкі зміни космічного масштабу у всіх галузях життєдіяльності України.
А тепер по суті:
Європейський Союз - прекрасний у плані туризму, проте, життя простих італійців, німців, французів, голландців або австрійців не таке вже й безхмарне. Контрольовані державою медіа не пропускають у свої ефіри нічого, що могло б скомпрометувати чинний уряд. Поліція при першому ж натяку на мітинги і масові акції протесту розганяє людей, незважаючи ні на вік, ні на стать. Курс європейської валюти утримують з останніх сил, а рівень інфляції в деяких країнах досяг свого історичного максимуму за останні 50 років. Крім того, біженці, яких так радо приймає влада Європи, отримують – максимум - роботу продавців, прибиральників або водіїв таксі. І це в кращому разі. У гіршому ж їх відстрілюють ще на підході до кордонів європейської держави. І всі мовчать. Адже, як я вже писала, медіа контролює влада.
І водночас з усіма цими красномовними обіцянками про ось-ось підписану угоду про безвіз, посольства більшості країн Європи посилили вимоги до українців для отримання Шенгену. Тепер він доступний не всім, точніше, мало хто може на нього розраховувати. То чи не лицемірство це? І чи не час нам показати своїм сусідам на всіх фронтах, що ми самодостатня країна? Що ми здатні розвиватися самостійно і робити це за правилами, які вигідні нам, а не нашим геополітичним партнерам, що ними, за великим рахунком, і не стали? Наша країна здавна славилася своїми чорноземами, корисними копалинами, високими горами, глибокими морями, розумними головами і, що важливо, добрими серцями.
Може, час поміняти вектор надій? І почати сподіватися на себе? Може, нехай Європа прагне стати такою, як ми? А не навпаки?
Звичайно, скажете Ви, подивіться на дороги в Європі, на чистоту вулиць, на культуру поведінки... Але хіба не в наших силах це змінити вже зараз, не чекаючи ніяких Союз-безвізів? Змін вимагають наші серця, тільки от ці зміни мають почати свій шлях із серця кожного українця ...