А може не треба було знімати Яценюка?

Саме це питання намагаюся задавати практично щодня. Насправді уряд Яценюка працював над початком реалізації реформ. Багато кому може не подобатись Арсеній Яценюк.

Але вважаю, що це є суб"єктивна думка кожного. Уряд на чолі з Арсенієм Яценюком запровадив реформу юстиції, реформи у міністерстві внутрішніх справ, почав вдосконалювати медичну та пенсійну реформу, багато проектів було розпочато та реалізовано на чолі з Арсенієм Яценюком. Та комусь вже все таки була вигідна відставка А. Яценюка з посади прем"єр-міністра? Питання дуже цікаве та риторичне. Кому? Відповідь на це питання проста і є політично незаангажованою: олігархи та їх прислужники об"єднались у боротьбі з першим прем"єром, який дійсно не на словах, а на ділі розпочав проводити важливі для життєдіяльності країни реформи. Після відставки А. Яценюка на реформах розпочатих ним дуже довгий час виїзджав новий прем"єр В. Гройсман. Але вже В. Гройсману пора показувати свої здобутки. Та крім популістських гасел таких як підняття зарплат до 3200 грн., він нічого більше не може вигадати. А. Яценюк прийшов у дуже складний для економіки країни час. Але він прийшов не сам, представники його команди за три роки реформ показали найбільш суттєві результати кожен у своїй галузі: Аваков – у МВС, Петренко – в юстиції, Пишний – в Ощадбанку. А що було тоді коли починались реформи? Нічого не було. Після злочинної влади залишилася випалена земля. Реформи під час анексії Криму і бойових дій на Донбасі. Україна переживала дуже важкі часи. В бюджеті коштів майже не було. За часів прем"єрства А. Яценюка було розпочато процес децентралізації влади, що означає збільшення повноважень місцевих територіальних громад та надав можливості для збільшення місцевих бюджетів за рахунок частини податків, які залишились на місцях. Натомість В. Гройсман поступово призупиняє процес так званої децентралізації.

Хочу ще раз нагадати, що Арсеній Яценюк став прем"єр-міністром України у найважчі для України часи, коли була розпочалася окупація Криму, окупація частини Донецької та Луганської областей.

Зовсім іншою є думка у нардепа Олександра Онищенка. Саме він під час правління Януковича керував газовими схемами в державі. А тепер коли настав час відповідати О. Онищенко то в Італії, то в Лондоні. Та ще й робить аудіозаписи начебто розмов з високопоставленими чиновниками держави. Начебто його приїзджають та вмоляють домовлятись. Ось, наприклад Олесь Довгий був на переговорах з Олександром Онищенком (якщо вірити аудіозаписам, прим. автора) вже два рази: в Італії та в Лондоні.

Нагадаю, що на початку грудня СБУ порушила проти Олександра Онищенка справу за звинуваченням у державній зраді. Олександра Онищенка це аж ніяк не заспокоїло. Він дав інтерв’ю британській The Independent,  де розлого розповів, як нібито давав хабарі за депутатство і як фінансував кампанію, покликану знищити рейтинг тепер уже колишнього прем’єра Арсенія Яценюка. Згодом Онищенко заявив, що згаданий вище компромат передав і американським спецслужбам, і пояснив, що йдеться про аудіозаписи розмов із Порошенком, які нібито робив на власний, спеціально обладнаний, наручний годинник.

Та про все по порядку. Нещодавно видання "Страна" опублікувало запис, зроблений нардепом Олександром Онищенком з нібито депутатом Олесем Довгим, який за його твердженням приїхав з ним домовлятися.

З оприлюднених плівок видно, що О. Онищенко нібито за 2,5 роки віддав Порошенко близько $ 50 млн. Довгий від імені влади вносить пропозицію О. Онищенку, шоб всю відповідальність у кримінальній справі взяла на себе його мати Інеса Кадирова, яка проходить у справі як глава газової схеми в результаті якої, державі, за версією слідства, було завдано збитків на суму близько 3 млрд грн. Плюс до всього О. Онищенко мав заплатити в бюджет велику суму при укладенні угоди зі слідством.

Виступаючи на засіданні фракції президент зайняв таку собі лінію захисту, що ніяких плівок Онищенка немає і бути не може апріорі. Але на публіці з’явився перший такий запис. Ніякого Порошенка там, щоправда, немає. Натомість є двоє чоловіків із голосами, схожими на голос самого Онищенка й депутата від тієї ж «Волі народу» Олеся Довгого. Останній, нібито виступаючи посередником від президентського оточення, обіцяє Онищенку припинення кримінального переслідування в обмін — цікавий штрих — на сплату певної суми до бюджету.

Плівки Онищенка природно нагадують про плівки Мельниченка, публікація яких стала прологом до Помаранчевої революції. Щоправда, в політичному сенсі ці плівки поки що не мають такого ефекту. Але є й речі, які ріднять обидві плівки. Перша, звісно, — це те, що в обох випадках ідеться не про магнітні плівки як такі, а про електронні файли. Друга ж — схильність до замовчування теми у ЗМІ. Ні, в теперішніх українських умовах це ще не досягає таких масштабів, як було за пізнього Кучми чи раннього Януковича (та й навіть тоді, хвалити Бога, тут була не Північна Корея). Але певні тенденції спостерігаються.

Політична корупція завжди має своє ім’я та обличчя. Тоді виникає риторичне питання: якщо корупціонер Онищенко сам покаявся, то чи треба було знімати Яценюка?