Продовжуємо тему неплатежів за житлово-комунальні послуги. Цього разу говоримо про позовну давність та можливість перерахунку суми заборгованості.
Тепер варто згадати про два важливі аргументи, які дають можливість споживачеві значно зменшити свій борг за комуналку. Це позовна давність та можливість перерахунку суми заборгованості.
ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ! ЩО ЦЕ І ЯК ЗАСТОСОВУВАТИ?
Часто трапляється, що до суми позовів постачальники послуг включають заборгованість минулих періодів. Ви повинні знати, що позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У нашому випадку йдеться про строк, протягом якого комунальники можуть звернутися до суду з позовом про стягнення з Вас заборгованості з ЖКП.
Строк позовної давності встановлено тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України), а для вимог про стягнення штрафу і пені — в 1 рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Однак, згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони. Очевидно, що постачальник послуг про це заявляти не буде, тому Ви повинні уважно вивчити розрахунок заборгованості і в разі включення до нього сум, на стягнення яких постачальник вже втратив право, письмово заявляти суду про застосування позовної давності.
Приклад. Із розрахунку ціни позову Ви розумієте, що з вас хочуть стягнути 15 тис. гривень, із яких 9 756 – заборгованість за 2010–2012 роки. Позов подано в січні 2016 року. Отже, виконавець послуг має право стягувати з Вас заборгованість виключно в межах позовної давності, тобто заборгованість за послуги, спожиті з січня 2013 року (у зв'язку з цим, заявивши суду про застосування позовної давності, Ви можете розраховувати на зменшення суми до стягнення на 9 756 гривень).
Заявити про застосування позовної давності можна в письмових запереченнях або шляхом подання окремої заяви.
ПЕРЕРАХУНОК СУМИ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Часто комунальники, обґрунтовуючи суму, яку слід стягнути зі споживача, додають до позову лише розрахунок заборгованості, зроблений власною бухгалтерською службою. Пам'ятайте: сам по собі розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, не може бути єдиним доказом наявності заборгованості та її розміру. Крім того, цей письмовий доказ не має будь-яких привілеїв у порівнянні з доказами, поданими Вами.
Наша позиція узгоджується з судовою практикою: так, Вищий спеціалізований суд України в своїй Ухвалі від 13.04.2011 року зазначив, що «суди правильно не прийняли в якості доказу надання послуг надані позивачем довідки про нарахування вартості послуг, вважаючи, що такі довідки не підтверджують надання послуг та отримання їх відповідачем».
Печерський районний суд м. Києва в своєму рішенні від 31.10.2012 року зазначив, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтуванні рахунку, не надані підтвердження надання послуг та їх обґрунтованості, враховуючи відсутність між споживачем та виконавцем договірних відносин.
Проте сама по собі відсутність договірних відносин у сфері ЖКП не є підставою для звільнення споживача від оплати за фактично отримані послуги, при цьому їх надання та обґрунтованість нарахування оплати має бути підтверджена відповідними доказами. Саме відсутність необхідних доказів у цьому випадку дала суду підстави для відмови позивачу в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за ЖКП.
Не радимо в основу своєї правової позиції ставити відсутність договору про надання ЖКП. Крапку в цьому питанні поставив Верховний Суд України, прийнявши Постанову від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, в якій зазначив: відсутність договору з позивачем не позбавляє обов’язку оплатити надані послуги в межах строку позовної давності.
Тому слід звертати увагу суду на: недоведеність факту надання послуги, її неякісність, Ваші звернення до виконавця з цього приводу, акти-претензії тощо. Постачальник повинен доказувати обґрунтованість і розмір своїх вимог!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.