Обов’язкова явка на вибори та проведення референдумів - норми, потрібні Україні

Україна знаходиться у пошуку оптимального варіанту виборчої системи вже багато років: за час незалежності мали місце і мажоритарна, і змішана, і пропорційна системи.

Наразі в нашій країні фактично не існує міжелекторального періоду: майже одразу після підведення підсумків одних виборів стартують наступні. Саме тому сьогодні вдосконалення виборчої системи України є актуальним як ніколи.

Основними факторами цієї актуальності є низька явка виборців та загальна недовіра до виборчої системи. Яскравий доказ - місцеві вибори 25 жовтня 2015 року. Невдоволеність виборців була спричинена популістичними гаслами та обіцянками політиків, і знайшла свій прояв у відверто низькій явці по всій країні - 46,62 %. А невдоволеність кандидатів у депутати місцевого рівня була обумовлена новим законом "Про місцеві вибори", який забрав право самовисуватися і примусив балотуватися  виключно від політичних партій (у багатьох випадках - здаватися до них у "політичне рабство").

Одним із дієвих механізмів вдосконалення виборчої системи є впровадження кращих світових практик. Три актуальні законодавчі норми, подані нижче, не завадили б і в Україні.

1. Обов'язкове голосування на виборах.

Система обов'язкового голосування впроваджена у Бельгії, Греції, Австралії, Мексиці, Єгипті та багатьох інших країнах. У деяких з них за неявку на вибори можна навіть потрапити за грати. Наприклад, в Аргентині процедура голосування на виборах є обов'язковою для всіх громадян віком від 18 до 70 років. Віддати свій голос - це обов'язок для кожного свідомого аргентинця, і покарання за невідповідальність - не лише штраф (до 200 $), а й заборона займати державні посади протягом трьох років. Така норма допомогла б вирішити проблему масштабного ігнорування українцями голосування на виборах.

2. Проведення референдумів.

Як показує світова практика, інститут референдуму сприяє налагодженню діалогу між народом та владою, та, як наслідок, підвищенню рівня довіри електорату до уряду. Наприклад, у Швейцарії, де як і в Україні діє змішана виборча система, референдуми займають важливе місце у виборчій системі – з кінця ХІХ сторіччя їх відбулося більше 200, з них менш ніж на 20-ти громадяни підтримали пропоновані законодавчі ініціативи.

Більшість країн-членів ЄС перед тим, як увійти до складу Європейського Союзу, проводили національні референдуми та дізнавалися у своїх громадян їх ставлення до потенційного членства у ЄС. Оскільки євроінтеграційні прагнення України з кожним днем тільки посилюються, це ще один аргумент на користь розвитку інституту референдуму в Україні. Зокрема, в Україні ця актуальність зумовлена прийняттям Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади).

3. Сталість виборчої системи.

Одна з рис виборчого законодавства США – це стабільність виборчої системи. За американськими законами елементи виборчої системи (у тому числі основні) можуть бути змінені не пізніше, аніж за рік до виборів. Ще один приклад – Росія. Нещодавно центрвиборчком цієї країни оголосив, що за 2016 рік Росія має повністю перейти до моделі стабільного виборчого законодавства, за якого можливими залишаться лише технічні правки, пов’язані з організаційними моментами.

На думку парламентарів багатьох країн, саме постійність виборчого права робить його доступним та зрозумілим для кожного пересічного виборця, а також підвищує авторитет країни на міжнародній арені. Тому ця норма також є нагальною в умовах наддинамічного виру політичних подій в Україні.

Дійсно, виборче законодавство – це не просто черговий закон, це одна з найважливіших ланок взаємозв’язку між кандидатами та виборцями, владою та народом. Це плацдарм політичного фронту, він має бути міцним та досконалим. Саме тому Україна має рівнятися на кращі світові зразки та адаптовувати їх до вітчизняних реалій. Лише таким чином можна знайти якісну формулу волевиявлення народу та  досягти успіхів на шляху просування до Європи.