Через федералізацію – до єдності

На жаль в Україні відбувається дуже серйозний конфлікт, до існуючих протиріч додалися нові, тому говорити про єдину унітарну державу вже не можна.

Давайте, тверезо подивимося на ситуацію в Україні. Сьогодні люди, як і вся держава, завмерли в розвитку. Тієї України, яка була до лютого 2014 року вже немає і бути не може. Чому? Бо ми не тільки втратили територію і більше не контролюємо Крим, у нас в державі відбувається дуже серйозний конфлікт. Цей конфлікт і ситуацію довкола нього потрібно переосмислити.

Поясню на простому прикладі. Стосунки у державі дуже подібні до сімейних. Зазвичай двоє людей, чоловік і жінка, створюють союз для любові, злагоди і єдності, вони бережуть свій шлюб. В суспільстві, відповідно, теж створюються всі умови для збереження  такого союзу. Але якщо виникла сварка, якщо чоловік підняв руку на дружину, нанесли один одному серйозні травми, то чи примирення зітре ці образи? Ні. Вони будуть жити разом, вести спільне господарство, виховувати дітей, але це вже буде зовсім інша сім’я, інші будуть стосунки, інша любов. Інколи після сварки сім’я буде жити хоч і в одному домі, але інколи вже по різних кімнатах.

На жаль в Україні відбувається дуже серйозний конфлікт, до існуючих протиріч додалися нові, тому говорити про єдину унітарну державу вже не можна. Україні варто сьогодні спробувати пожити в федеративній формі.  До речі, Мінські домовленості, які передбачають особливий статус для Луганська і Донецька, небезпечні тим, що можуть спровокувати подібні настрої в інших регіонах. Тому федеративний устрій – це найоптимальніший варіант заради миру і єдності. В іншому випадку взагалі буде розпад країни. Це коли чоловік і жінка вже живуть не по різних кімнатах, а взагалі у різних населених пунктах.

Унітарна Україна вичерпала себе. Це наче мертвою рукою тримати живий організм.

Не треба боятися федералізації. Нагадаю, що федеративний устрій сьогодні функціонує у таких розвинених країнах, як Німеччина, США, Росія. Федеративний устрій зможе задовольнити і те розмаїття, яке сьогодні характерне для України. Нам потрібно знайти формулу, щоб центр не давив на регіони, а федеративні утворення не хотіли розлучитися з центром назавжди.

Як бачить цей процес Комітет Спасіння України? Потрібно кілька етапів. На першому статус федерацій дати всім областям, а на другому вже провести адміністративно-територіальну реформу і сформувати 5-6 земель.

У регіонах сьогодні підозрюють, що маючи абсолютну політичну, правову , силову і фінансову владу, центр становиться злом. Тому потрібно передавати в регіони ключові функції.

По-перше, на місця треба передати більш глибокі можливості економічного господарювання. За нашими підрахунками, близько 50% бюджету потрібно передавати в регіони. Для порівняння - сьогодні Київ забирає 83% коштів і лише 17% віддає на місця. Так, Порошенко заявив, що буде децентралізація. Але ми це все реально відчуємо під час формування бюджету  на 2016 рік. Коли побачимо, скільки коштів вони віддадуть на місця, от тоді і проявиться все лукавство нинішньої влади. На місця треба дати реальні кошти, а не віртуальні.

Друге. Виборність глав суб’єктів федерацій. У цьому питанні потрібно знайти спільні точки дотику центру і регіонів. Люди повинні самі обирати своє керівництво, контролювати обраних керівників, звільняти їх, але й щоб центр мав право усувати осіб, які не відповідають посаді. Загальні вимоги до керівного складу треба прописувати в законі. Звичайно, це повинні бути люди професійно підготовлені, а не люди з вулиці.

Можна зробити виборність суддів на місцях. Але це питання треба ще обговорювати, бо не кожен юрист може бути суддею. Це не лише знання законодавства, це в першу чергу совість.

На місця також можна передати формування територіальних охоронних органів. Це стосується питання громадської безпеки, дорожнього руху.

Центральний апарат у свою чергу повинен проводити єдину регуляторну політику через профільні міністерства. Правила повинні бути уніфіковані для всієї України.  Це, наприклад, правила дорожнього руху, відповідальність за адміністративні правопорушення. Центр, безумовно, повинен отримувати всю статистику, але при цьому не впливати на фінансування і кадрову політику, що є прерогативою регіонів.

Якщо ми говоримо про федеративний устрій, то в Україні потрібно буде створювати двопалатний парламент, де верхня буде представляти території, а нижня – виборців, залежно від симпатій партій. Ні для кого вже не секрет, що нинішня Верховна Рада неефективна і надто дорого коштує державі. Двопалатність передбачатиме зменшення кількості депутатів.

Комітет Спасіння України говорить про глибоку децентралізацію. Віддайте не лише повноваження і права, а передайте кошти і контроль з боку громадян за цими процесами. Влада тоді буде ефективна, коли люди реально будуть її контролювати. Ми повинні сформувати активне громадянське суспільство. Не довіряйте – контролюйте!

Як втілити все це в життя? Треба міняти Конституцію. Не вдосконалювати, а міняти. Бо в 1996 році її приймали поспіхом  і під тиском. Вночі тільки одну справу гарно роблять. Крім того, згодом кожні зміни до Конституції ухвалювалися під конкретну політичну ситуацію. В результаті у нас немає гармонії між гілками влади і ми втратили місцеве самоврядування.

Якщо зараз знову почати дискусії щодо змін, то ми не дійдемо згоди. Нинішня Верховна Рада ніколи не пропише гарної Конституції, бо кожен депутат буде думати про себе, а президент і уряд будуть свої пункти пропонувати. Тож треба визнати, що країні потрібна нова Конституція. Але Конституція потребує спокою.

Комітет Спасіння України пропонує створити так звану Конституційну асамблею. До неї делегувати від регіонів мінімум по 2 представники, але так, щоб загалом у асамблеї  було чоловік 70. Це повинні бути люди, які розбираються в конституційному процесі. Мова йде про справжніх професіоналів. Але їм потрібно поставити конкретні терміни написання Конституції. Також важливо, щоб у подальшому ці люди не займали жодних посад у владних структурах.  Тоді вони будуть писати Конституцію не під себе, а під країну, і їх імена внесуть золотими літерами в історію.

Далі цю Конституцію треба винести на референдум. Конституцію і всі подальші її зміни повинен затверджувати народ. Бо якщо знову внесемо  на розгляд парламенту, то перепишуть під себе. Всенародний референдум – це свого роду запобіжник і від переписувань Конституції президентом. Не можна кожні 5 років кардинально змінювати основний закон країни. Фундамент повинен бути міцним. Тому нам треба навчитися жити по правилах і не змінювати їх під себе. Життя покаже, які корективи необхідні, а люди знову ж таки на референдумі затвердять їх, або ні.

В Україні має бути абсолютно нова Конституція. Конституція, яка вбереже нашу державу від розпаду і забезпечить регіонам право на самоуправління. Комітет Спасіння України пропонує людям стати, дійсно, джерелом влади в країні. Через федералізацію – до єдності.