Брехливим «качкам» і кроликам не місце в українській політиці

. Вже більше, ніж півроку, львівський кореспондент все того ж 112 каналу Руслан Коцаба знаходиться за гратами. Журналіста, який розкритикував мобілізацію і діючу владу, підозрюють у державній зраді!

Останнім часом, переглядаючи випуски новин на українських телеканалах, став звертати увагу на дві речі. А саме, на зростаючу кількість теле-«ляпів» і мінімальну присутність опозиції в ефірі. Взаємозв'язок очевидний.

Перше. Журналістами-початківцями легше керувати, заради своєї появи в кадрі, вони готові поступитися журналістськими стандартами, якщо встигли їх набути. Адже головне-втриматися на «першій кнопці».

Друге. В український ефір опозицію зараз просто не можна і не модно запрошувати. Це лише при диктаторі Януковичі проти трьох регіоналів в студії було з десяток «патріотів».

Повне переформатування інформаційного простору України очевидне. Трансляцію російських телеканалів, де часті гості саме українські опозиціонери і теми програм саме про Україну, заборонили. А сьогодні «демократи» почали знищувати і інакомислення всередині країни.

Без зайвих слів, одним розчерком пера голови Нацради з ефіру «викидають» телеканал 112, який хоч і не був відверто антихунтівським або проросійським, але проявляв певну опозиційність до режиму Порошенко. Причому, претензії каналу висунули саме через його новинну політику, вимагаючи повернутися до розважальної концепції.

Вражає мовчання Європи і колег по цеху. Де «Репортери без кордонів», де профільний комітет Ради, де, зрештою Мустафа з чаєм?

На жаль, сьогодні в Україні відкрито ведеться дві війни. На одній гинуть люди, на іншій за руками Мінстеця вбивають душі.

І мова ж не лише у присутності опозиції у пресі, мова про захист навіть самих журналістів. Вже більше, ніж півроку, львівський кореспондент все того ж 112 каналу Руслан Коцаба знаходиться за гратами. Журналіста, який розкритикував мобілізацію і діючу владу, підозрюють у державній зраді! Невже нікому не цікаво, за що його насправді тримають під вартою? Невже, журналістська братія не усвідомлює, що Коцаба рано чи пізно вийде на волю? Чи зможуть вони дивитися йому у вічі?

8 вересня у всьому світі відзначається Міжнародний день солідарності журналістів. Чому б українській медіа-спільноті не проявити єднання, корпоративність і не встати на захист свободи слова в Україні? Адже інакше нашу країну чекає не один «Репортаж з петлею на шиї».

Погодьтеся, доля чеського антифашиста Юліуса Фучика героїчна, але трагічна. Україні потрясінь вже вистачає. Треба йти на перевибори, встановлювати справді народну владу і відновлювати країну. Фейкометам, брехливим «качкам» і кроликам не місце в українській політиці.