Нардеп: «Розважальних шоу вистачає, досить влаштовувати карнавал у парламенті»

Нардеп Сергій Кудлаєнко: «Розважальних шоу вистачає на телебаченні, досить влаштовувати карнавал у парламенті»

У столиці народний депутат, член фракції «Блок Петра Порошенка» Сергій Кудлаєнко працює майже рік, але родина залишилася у Вінниці. Чи змінює людей влада, зокрема статус народного депутата, чим займається нардеп та які його найближчі плани, Кудлаєнко розповів у інтерв'ю.

- Постійні переїзди з Вінниці до Києва і назад даються важко?

- Фізично – ні. Важко психологічно, бо працювати в окрузі – це одна справа, а у Верховній Раді – інша. Але повинен бути постійний контакт з виборцями.

- Що за період роботи у парламенті Ви зробили як народний депутат?

- Поштовх до діяльності у Верховній Раді дають вінничани. Для прикладу, співпраця з ГО «Гармонія» розпочалося з їхнього звернення спільно із британською радою, щоб провести тренінги і семінари для нардепів і їх помічників щодо того, щоб при підготовці законодавчих рішень враховувати інтереси людей із обмеженими фізичними можливостями. Скажу відверто: їх організувати було досить важко, бо особливої активності у депутатського корпусу не було. Ми запрошували усіх, але прийшло на навчання близько 30 осіб. З одного боку, такого раніше ніхто не робив, але це виклик суспільству і ми повинні це враховувати. Хоча Вінницька міська рада із розумінням ставиться до людей із особливими можливостями, це видно з того, що змінюється у місті.

Через Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики і місцевого самоврядування, у якому я працюю заступником голови, проходили у тому числі й закони про вибори. Багато хто у колишніх парламентах хотів змінити систему виборів, зокрема відмовитись від закритої системи списків, але далі розмов справа не дійшла. А в цьому скликанні ми це зробили. Я є співавтором деяких законопроектів, які передбачають децентралізацію у вигляді передачі повноважень у наданні адміністративних послуг. Це моя тематика, бо я працював керівником відповідного департаменту у Вінниці. Ми опрацювали у комітеті закон про державну службу, з-поміж основних пропозицій якого є те, що високопосадовці, міністри, яких відносять до категорії А, не повинні бути членами тієї чи іншої політичної сили. Перш за все це мають бути люди фахові, не прив’язані до політики. Щодо цього тривають великі дискусії. Якщо брати закони по децентралізації, то це два закони, які ми прийняли на Комітеті, про передачу повноважень. Перший закон – про державну регіональну політику і закон про об’єднання територіальних громад. Головне – правильно донести його переваги до людей, роз’яснювати. Найбільша проблема виявилась у небажанні людей об’єднуватись у територіальні громади: люди не зрозуміли принципу об’єднання чи системи, чому укрупнюють населені пункти. Не була проведена якісна роз’яснювальна робота.

Інше питання, яке ми підняли, – це відмова від встановлення касових апаратів для відповідних категорій підприємців, щоб захистити інтереси малого бізнесу. Я був співавтором закону із Оксаною Продан. Вважаю, що малий бізнес поки не готовий до того, щоб вводити касові апарати, адже перебуває на межі виживання. З іншого боку, я розумію, що нам треба привести у чіткі рамки законодавство і звітність.

Вкладники «Дельта-банку» не можуть забрати кошти. Ми пропонували, до речі, разом із Русланом Демчаком, щоб держава взяла зобов’язання під державні гарантії щодо виплати їм коштів.

- Ви були противником медичної реформи. Зараз думка змінилась?

- У мене абсолютно не змінилась думка. Така медична реформа – це знущання над людьми. Вона абсолютно не зрозуміла. До мене на прийом приходить надзвичайно велика кількість хворих, які стоять у чергах на лікування. Кошти начебто передбачені, але їх виплатити не можуть. Допомогти людині, коли одна ампула коштує десятки тисяч гривень, неможливо. Треба змінювати систему. Але я, як депутат, можу лише звернутись до Міністра охорони здоров’я, міністерства, департаменту, оскільки є програми, а вони не працюють, області не отримують кошти.

- З якими проблемами люди приходять до Вас на прийом?

- Основне питання – це матеріальна допомога, друге – сприяння у працевлаштуванні. З громадськими організаціями вирішуємо проблеми спільно. Останнє звернення до мене надійшло від організації «Спільна справа», яка опікується проблемами переселенців. Вони працюють у Вінниці уже більше року і досить ефективно. При цьому організація не має свого приміщення. Сьогодні, по вул. Чкалова, 15 влада надала площу, але утримувати офіс організація не може. В цьому я допоможу і ця громадська приймальня буде надавати допомогу не 2-3 людям, а комплексно вирішуватиме проблеми вимушених переселенців.

- Не так давно Ви зі своєю командою провели конкурс-грант на помічника депутата з юридичних питань серед молоді. Яким чином відбирали кандидатів? Знаю, що створюєте «Юридичну клініку». Як вона працюватиме?

- Скажу чесно, було дуже важко, бо зі 100 анкет претендентів ми відібрали 40 найкращих, і усі кандидати мене приємно вразили. Я б сказав, що поставили у складну ситуацію. Ми хотіли взяти помічника депутата з юридичних питань, але навіть з усіх найкращих важко було вибрати. Конкурс тривав у три етапи: перший – реєстрація, другий – підготовка кейсів правових питань, з якими найчастіше звертаються люди і підготовка доповіді з них чи презентація. У фінальному турі кандидатам ставились запитання з певної правової спеціалізації. Багато молодих людей під час конкурсу могли пройти стажування у органах місцевого самоврядування, органах прокуратури, судової гілки влади… Двох, до речі, уже взяли на роботу. У конкурсі ж перемогла Жанна Грушко – випускниця Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Серед інших претендентів особливо запам’яталась Юлія Кулібабачук – студентка третього курсу Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Ми її взяли у кадровий резерв, бо я знаю, що такі люди, які мають досвід із вивчення іноземних мов, дуже необхідні у роботі і зокрема депутатській.

Я вважаю, що усі гідні бути на цій посаді. Тому я запропонував найкращим пройти стажування у так званій «Юридичній клініці». Проблема у тому, що у багатьох немає досвіду. Декому ми запропонували написати бізнес-плани, щодо варіантів «Клініки». Зараз обираємо найкращий, який запрацює. У «Клініку» звертатимуться люди із питаннями допомоги у врегулюванні деяких юридичних питань. Почнемо безкоштовно працювати з першого серпня у приміщенні Громадської організації «Українське об’єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО» (вул.Соборна, 72). У першу чергу, звичайно, ми допомагатимемо учасникам АТО і їх родинам: виділення земельних ділянок, юридичний супровід… Умови співпраці із молодими спеціалістами ми обговоримо до 10 вересня, коли закінчиться випробувальний термін. Ми даємо можливість, а як вони скористуються нею – залежить від них самих. Якщо люди дійсно отримуватимуть від них фахову юридичну допомогу, то ми зі стажерами визначимо формат співпраці та чіткі умови подальшого працевлаштування.

Допомагаємо й іншим ініціативам. Для прикладу, людину, яка втратила дружину, сама на візку і робить спортивний майданчик для людей. Ну як її не підтримати? Чим більше таких активних людей, тим краще.

Є такі люди, у яких немає грошей, але вони можуть допомогти фізичною працею. З бізнесменами трохи важче, однак можу порадити – до кого звернутись із підприємців і той допоможе коштами і ліками.

- Ритм нардепа швидший за ритм депутата обласного рівня. Попри все Ви постійно з’являєтесь на відкритті спортивних майданчиків у Вінниці, виставках, допомагаєте з отриманням путівок кращим комунальникам… У багатьох вінничан виникає запитання – чи це спеціально-сплановані відвідини і чи не є це частиною майбутньої передвиборчої кампанії? Чи не плануєте балотуватись на посаду міського голови Вінниці?

- Я не маю жодних намірів нікуди балотуватись, тим паче на посаду мера Вінниці (посміхається). На Вінниччині за останні 10 років сформувалась потужна команда, яка працювала і ефективно працює зараз у місті Вінниці. Я завжди вважав за честь бути частиною цієї команди і зараз намагаюсь бути корисним та ефективним в якості народного депутата для Вінниччини. Щодо активності… На жаль, зараз існує певний стереотип, якщо людина є ініціатором і робить якісь корисні справи на певній території, це означає, що вона хоче сподобатись людям, готується до виборів. А я переконаний, що це і є щоденна робота кожного депутата. Це мій обов’язок перед виборцями - допомагати людям і в окрузі, де я балотувався. Я розпочав таку діяльність ще не будучи депутатом. Я працював у громадській організації, де об’єднували людей, щоб вирішити проблеми. Згодом, ставши депутатом облради, я підписав Меморандум про співпрацю з громадськими організаціями, куди входили і «Гармонія», ветеранські організації, чорнобильці, афганці, спілки підприємців та інші об’єднання громадян.

Я відкрив свою громадську приймальню у 2009 році. Вона постійно працювала. Лише під час виборів ми робили перерву із зрозумілих причин, бо вважаю, що працювати потрібно до і після виборів, а не тільки під час виборчої кампанії імітувати бурхливу діяльність... Можна записатись до мене на особистий прийом чи до помічників за адресою: проспект Космонавтів, 30, кабінет  303, щодня з 10 до 15 години, окрім суботи і неділі. Черг немає, лише, коли люди хочуть поспілкуватись зі мною особисто, тоді вони записуються на прийом попередньо. Сім місяців тому, незалежно від передвиборчої кампанії, у приміщенні на вулиці Соборній, 72 одна із організацій, яка підписала Меморандум зі мною про співпрацю – всеукраїнське об’єднання волонтерів і учасників бойових дій АТО – і теж надала приміщення для ще однієї приймальні. Юристи надають там безкоштовну допомогу із земельних питань, усіх питань учасників бойових дій, зокрема отримання пільг. Третя громадська приймальня – в Комітеті, де я працюю.

- Отже політичної сенсації з нашої розмови не вийде, я так розумію, що на місцевих виборах Ви підтримаєте діючу команду міста Вінниці?

- Я впевнений, що українцям, вінничанам, потрібні не сенсації, а реальна робота, яку вони бачать і можуть оцінити. Якщо брати місто Вінницю і Вінницьку область, то ми знаємо, що найбільший авторитет у мешканців має Володимир Борисович Гройсман. Ми бачимо відсоток довіри йому. І це не результат якихось сумнівних сенсацій чи політичного популізму, це результат саме ефективного господарювання, якісних менеджерських рішень, результат формування фахової команди. Ще раз підкреслю - я вважаю, що сьогодні та команда, яка працює у Вінницькій міській раді, компетентна і високопрофесійна. Зараз, починаючи від виконуючого обов’язків міського голови і завершуючи кожним депутатом, – це люди, які роблять усе можливе, щоб у нашому місті ми з вами відчували себе максимально комфортно.

Усе інше, що відбувається у місті, зокрема, демонстрації, перекриття доріг, – це просто розхитування ситуації і гра у політику, особливо напередодні виборів. За цим стоять, на жаль, виключно власні інтереси деяких людей і на фоні проблем які існують у державі, деяких вінничан просто використовують, а в цілому до такої приватної політизації будь-якої проблеми вінничани ставляться дуже негативно. Тому мені здається, що кандидати мають демонструвати фаховість, а не протистояння. А якщо вони будують виборчу компанію на негативі, то я цього не підтримую. Кандидати мають показати, що вони зробили, роблять і досягли. Нехай кожен з них доведе громаді на що він здатен у реальних справах.

- Не так давно Вас зняли із жувальною гумкою у Верховній Раді.

- З цього приводу до мене багато хто звертався за коментарем. Хочу сказати, що депутати – це такі ж самі люди, як і всі. У порівнянні із тим, що деяких депутатів досі «ловлять» на кнопкодавстві, «гріх» жувальної гумки – невеликий.

- Ви побували у Вінницькій міській й обласній сесійних залах як депутат. Як відчуваєте себе у Верховній Раді?

- Там абсолютно інша атмосфера. Важка у моральному і психологічних планах. На мій погляд, деякі речі, які відбуваються у парламенті, повинні відбуватись не у стінах під куполом, а у відповідних комітетах і приміщеннях для дискусій, фракціях, для того, щоб потім вийти у зал і люди бачили готову позицію, рішення. Якщо хтось не підтримує рішення, – він має право за це не голосувати. Як на мене, то деякі виступи у Верховній Раді можна було спокійно замінити на ефективну роботу у комітеті чи під час консультації ради коаліції. Але напередодні виборів багато гасел, які виносяться до зали так, щоб їх просто зафіксувала преса. Політика іноді домінує над державною діяльністю. Розважальних шоу вистачає на телебаченні, досить влаштовувати карнавал у парламенті.

- Ви уже звикли до цього?

- До цього звикнути неможливо. Мені з цим важко. Мабуть, через те, що я знаю деякі позиції окремих депутатів, які у залі міняють думку і роблять по-іншому. Є відповідна гра, я називаю її політикою. Сьогодні, коли триває війна і люди чекають конкретних змін, то це просто гаяння часу, якщо вони не отримують рішень, то наслідки можуть бути досить трагічними.

- Не шкодуєте, що пішли у нардепи?

- Провокаційне запитання :) Напевно, ні, але якби не було військових дій, то можу сказати, що було б зовсім по-іншому сприйняття якості роботи ВР, а так є враження деструктивних змін. Відповідальність надзвичайно висока і хочеться, щоб люди, які за нас голосували, принаймні з повагою відносились до нас і до того, що ми зробили.  А це можливо лише тоді, коли вони реально відчують зміни на краще у вигляді елементарних речей – підвищення пенсій, зарплат, соціальних гарантій інше.

- Як депутат, щось можете більше собі дозволити ніж раніше?

- Дуже мало вільного часу. Мене по-іншому сприймають на вулицях, бо знають, що я нардеп. Я відчуваю, що  люди дали особисто мені великий кредит довіри і я не маю права їх підвести. Я як жив, так і живу, єдина незручність це те, що моя родина проживає у Вінниці. Родина повинна знаходитись одному місті і у повному складі.