Історія переселення, якого не було

Або чому вінницькі – не донецькі

Версія про тотальну окупацію керівних посад після президентських виборів, виявилася міфом.

Як і більшість міфів, історія про тотальний переїзд чиновників з Вінниці до вищих ешелонів влади у столиці, виявилась частковою правдою.

Не справдилися сподівання експертів від політики та деяких громадських діячів, про те, що вінницькі фахівці після призначення Володимира Гройсмана, а ще більше, після обрання президентом Петра Порошенка, буквально окупують Печерські пагорби.

Дехто про це говорить із сумом, дехто – з радістю. Але факт залишається фактом: вінничан, що прийшли на дійсно впливові посади, і замінили там «колишніх», «донецьких», можна перелічити по пальцях.

Та й більшість з них вінничанами можна назвати дуже умовно.

Наприклад, заступник голови АП, Валерій Чалий, фахівець з міжнародних відносин. Він вінничанин тільки за фактом народження та життя у Вінниці в дитячі-юнацькі роки.

Найвагоміша посада, яку займає вінничанин Сергій Борзов (колишній продюсер «Вінницьких перців) – заступник голови Державного управління справами (колишня ДУСЯ). Звичайно, управління та посада вагома… Але, запитай у вінничан, що таке ця ДУСЯ і хто такий Борзов, як мінімум, 9 з 10 тільки знизає плечима.

Так що про оптимістичну картинку, яку описав у Фейсбуці вінничанин, громадський діяч Юрій Степанець можна забути.

«Була ера дніпропетровських, сумських, донецьких.., а тепер буде ера вінницьких :) ідеш тако по вулиці у Вінниці, нікому не заважаєш, а тебе бац по голові і в машину… Прокидаєшся, а ти якийсь голова якоїсь адміністрації десь на Херсонщині, Тернопільщині чи Донеччині… на крайняк в Закарпатті», - пошуткував він після президентських виборів.

Цього не сталося. Одним словом – сон в літню ніч…

Звичайно ж, поїхали з Вінниці кілька посадовців з Вінницької міськради. Але вони працюють на різних посадах під керівництвом віце-прем’єра Володимира Гройсмана. Це зовсім інша історія. Посади звичайно, відповідальні, але зовсім не публічні, і не політичні.

Взагалі, президент Порошенко формує команду прагматично, не стандартно, і по іншому, ніж його попередники.

Свідчення тому - призначення головою АП Бориса Ложкіна.

Ось що з цього приводу сказав політолог Володимир Фесенко:

«Призначивши успішного менеджера Ложкіна Порошенко хоче модернізувати адміністрацію президента, тому і робить саме ставку на людину зі сторонни», заявив Фесенко.

Це ж стосується інших заступників: політика Генадія Зубка, технократа Дмитра Шимківа, юриста Олексія Філатова, дипломата Валерія Чалого, політменеджера Ігора Гриніва. Всі заступники, крім управлінця Рафальського, ніколи не були у владі.

Як уже зазначалося, тільки один Чалий з усіх них вінничанин.

Та й не те що б не було кого з політиків, бізнесменів, громадських діячів-вінничан призначити, на ту чи іншу високу посаду. Знаю таких людей особисто достатньо. У них є головний плюс: за ними немає «кримінального хвоста» 90-тих, який тягнувся за донецькими.

І взагалі, як влучно сказав художник, вінничанин, який тепер в Ізраїлі, Олександр Калішер:

«Чим менше ви будете звертати увагу на те, чи з Вінниці політик, або чиновник, чи з іншого міста, тим краще. Головне не те, в якій місцині людина народилася. Головне – щоб вона добре робила свою справу. Якщо це здійсниться, тоді все буде в Україні добре».

І це дійсно так. Нові умови ставлять нові вимоги. Чиновник має бути патріотом, професіоналом і хорошою людиною. А з Вінниці він, чи з Дніпра, це все другорядне.

Ось як сталося з історією «великого переселення вінницьких чиновників» в Київ. Поки що так. Далі – побачимо…