«Чергова маніпуляція «бункерного діда»

.

У черговій промові федеральним зборам російської федерації Володимир Путін заявив, що росія призупиняє свою участь у Договорі про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь.

Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь СРСР-США (СНО-1), (англ. Strategic Arms Reduction Treaty, START-1), був підписаний 31 липня 1991 р. в Москві під час зустрічі на вищому рівні президентів СРСР і США Михайла Горбачова і Джорджа Буша і набув чинності
5 грудня 1994 року

Після розпаду СРСР Договір СНО-1 застарів. 23 травня 1992 р. в Лісабоні росія, Білорусь, Казахстан, Україна і США підписали так званий Лісабонський протокол до договору СНО-1, який набув чинності 5 грудня 1994 р. Протокол фіксує підключення Білорусі, Казахстану і України до договору по СНО і водночас вимагає приєднання їх до договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Термін дії Договору становив 15 років (до 2009 року). За згодою сторін термін міг продовжуватися після закінчення 15 років на подальші 5 років. 6 грудня 2001 року офіційні представники росії і США заявили, що їхні країни виконали зобов’язання за договором СНО-1.

Договір між росією і США про подальше скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (Договір СНО-2) підписали президенти росії Борис Єльцин та США Джордж Буш старший 3 січня 1993 в Москві.

Договір забороняв використання балістичних ракет з головними частинами. Хоча він був ратифікований парламентами обох держав, він так і не набув чинності. У відповідь на вихід 14 червня 2002 США з договору про ПРО від 1972 росія вийшла з СНО-2. Він був замінений м’якшим договором СНП, підписаним у травні 2002 року

У 2010 році угоду СНО-3 підписали тодішні президенти США та росії Барак Обама й Дмітрій Мєдвєдєв. Договір обмежував сумарну кількість стратегічних наступальних озброєнь в обох країнах. Ішлося про скорочення ядерних боєзарядів до 1 550 одиниць, міжконтинентальних балістичних ракет, підводних човнів та важких бомбардувальників — до 700 одиниць.

Договір мав діяти до 4 лютого 2021 року, однак 3 лютого 2021 року Вашингтон і Москва продовжили дію договору ще на
5 років — до 4 лютого 2026 року. Також за цією угодою вперше підлягали скороченню «нерозгорнуті» носії та пускові установки, які не перебувають у бойовій готовності, а використовуються для навчання або випробування і не мають боєголовок.

По суті, саме ця угода, разом з чинним на той час Договором про ліквідацію ракет середньої й малої дальності (РСМД), ухваленим ще у 1987 році, стримувала США та росію від повернення до гонки озброєнь.

Але про яку гонку озброєнь може йти мова, якщо росія, на даний момент, не здатна виготовляти в промислових масштабах навіть артилерійські боєприпаси для потреб власної армії, і вимушена звертатися до інших країн за військовою допомогою.

Санкції, накладені на країну-агресор, поступово дають позитивні результати, у зв’язку з чим росія втрачає свою можливість до швидкого виготовлення прогресивних зразків ракетного озброєння, особливо стратегічного та оперативно-тактичного призначення.

І черговий ядерний «блеф» Володимира Путіна, з метою шантажу і залякування всього цивілізованого світу про призупинення дії договору про стратегічні і наступальні види озброєння,  абсолютно нічого не значить, адже на даний момент все, що може росія – це завалювати українську землю тілами десятка тисяч власних солдат.

У кремлівські наративи з приводу «второй армии мира» ніхто вже давним-давно не вірить.

І все це завдяки мужності та героїзму Збройних Сил України.

І кінець в росії буде один – це знищення на полі бою, капітуляція та повернення всіх незаконно захвачених земель.

Так, що «блефувати» та на «словах залякувати» – єдине що у них залишилося.

Віримо в кожного українця, віримо в ЗСУ, віримо Перемогу!