10. Встановлено нестачі:
„- частини обладнання, придбаного КП «Інформатика» для створення, оновлення комплексних систем відеоспостереження та переданого на відповідальне зберігання, в кількості 1320 од. загальною вартістю 1,6 млн грн.;
- 10-ти автоматизованих робочих місць, придбаних КП «Інформатика» в рамках створення програмно-апаратного комплексу ситуаційного центру із протидії загрозам у місті Києві (6 робочих місць) та комплексних систем відеоспостереження (4 робочі місця), на загальну суму 712,3 тис. грн. “
Коментар: Бюджетні кошти за товар сплачені, по документам обладнання, комунальним підприємством нібито отримано. Проте аудиторам для огляду, обладнання ніхто не надав, бо надавати нема чого. Відповідно вкрадено 1 мільйон 600 тисяч грн. та 712,3 тис. грн.
З таким дилетантським відношенням до серйозної справи, можна сплюндрувати будь-яке прибуткове починання. Хто-небудь, перекажіть молодим безтурботним і легковажним айтішнікам з КП «Інформатика», нехай вони не гаючи часу, йдуть у Верховну Раду або у Київську міську раду, та запитають там колишніх членів і членкинь молодої команди Черновецького, які продовжують працювати депутатами. Та порадяться з ними, як правильно та безпечно організувати процес розкрадання комунального майна, і щоб за це нічого не було. Вони на цьому добре знаються.
Виявлені аудиторами порушення в управлінні комунальним майном та його використанні:
11. „Внаслідок відсутності в КП «Спецжитлофонд» єдиних підходів до встановлення реалізаційних цін майнових прав на квартири та надання знижок покупцям, на прикладі реалізації майнових прав у будинку по вул. Теремківській,3, у Голосіївському районі м. Києва встановлено, що близько 40% майнових прав на житлові приміщення реалізовано трьом фірмам-посередникам через надання безпідставних переваг у вигляді знижок (від 3,8% до 25%) та систематичного відтермінування сплати передбачених договорами внесків, окремим суб’єктам господарювання.
В подальшому, при знаходженні зазначеними суб’єктами господарювання потенційних інвесторів, з останніми укладались трьохсторонні договори про відступлення права вимоги за договорами купівлі-продажу майнових прав та здійснювалась оплата.
Впровадження такої схеми реалізації майнових прав на житлові приміщення призвело до втрати потенційних надходжень розрахунково у сумі 13,2 млн грн, які Підприємство мало б змогу отримати, реалізувавши майнові права без участі вищевказаних суб’єктів господарювання та за ринковими цінами. “
Коментар: Радикальний прагматизм та творчій підхід, поєднані з кращими вітчизняними корупційними традиціями, завжди надають відмінний фінансовий результат!
За версією аудиторів, комунальні підприємці за занадто зниженою ціною продають приватним компаніям-посередникам квартири, що знаходяться в будинках збудованих комунальниками. Аудитори пишуть у звіті, наче приватний бізнес перепродаючи ці квартири за реальними ринковими цінами, заробляє до 25% вартості від кожної проданої квартири, навіть не виходячи з офісу, хоча ці кошти для київського бюджету, могли бути спокійно зароблені комунальним підприємством.
Але, як це часто буває у житті, не все так просто.
За твердженням деяких міських експертів, наближених до комунальних структур, комунальні ентузіасти зі «Спецжитлофонду» сяйнули інтелектом та впровадили надзвичайно ефективну новаторську схему по покращенню житлових умов безквартирних сімей та одночасної безкористної фінансової допомоги молодому бізнесу країни. Чи може бути благородніша мета діяльності комунального підприємства?
Може хто вважає, що така фінансова допомога, комунальними грошима приватним підприємствам, занадто дорого коштує бюджету Києва? Але реалізація високих ідеалів завжди дорого коштувала, згадайте наприклад Велику приватизацію державного майна, коли кращі розуми країни придумали майже ідеальну схему, як ощасливити народ, а саме: рівномірно та прозоро поділити державну власність, між всіма громадянами України. І поділили.
У підсумку держава позбулася чималої кількості понадприбуткових підприємств та надзвичайних великих обсягів матеріальних цінностей, що належали всьому народу. На сьогодні декілька відсотків громадян України володіють майже всією колишньою, найбільш рентабельною загальнонародною власністю, а решта громадян країни, володіють чудовими споминами про володіння цією власністю – заводами, фабриками, виробничими об’єднаннями та природними багатствами країни. Але ж, яким прогресивним був початковий задум, хоча і виявився він, звичайно, грандіозною містифікацією та блискучою аферою одночасно.