3.Продаж комунального майна, а саме земельних ділянок та нерухомості без проведення аукціонів чи за зниженими цінами, у т.ч. на підставних осіб, з подальшим перепродажем цих комунальних об’єктів за ринковими цінами або ж відведення комерційно привабливих земельних ділянок (у т. ч. у зелених, рекреаційних чи заповідних зонах), за хабарі, фізичним та юридичним особам - є комунальним золотим дном, а міські депутати, чиновники та посадовці, які приймають участь у цьому комунальному бізнесі, небезпідставно вважають, що вони ухопили птаха щастя за хвіст – такі стабільні надприбутки надає комунальним комерсантам, цей бізнес.
При цьому і робити особливо нічого не треба – депутатам, лише проголосувати на сесії Київради, а корупційно обдарованим чиновникам та посадовцям, на підставі протиправного рішення Київради, з легкістю сфальсифікувати декілька документів.
Така прибуткова праця, для обраних киянами у Київраду депутатів та для міських чиновників, почалася з часів керівництва Києвом Олександром Омельченком, але найбільш об’ємні схеми по виведенню комунальної власності з володіння київської територіальної громади, відбулись під час правління містом Леонідом Черновецьким, коли майже за безцінь, було продано або і взагалі безоплатно відведено, близько 3 500 гектарів київської землі та 378 комунальних адміністративних будинки та нежитлових приміщень.
Наприклад, чотириповерхову комунальну нежитлову будівлю (АТП КМДА) на вул. Грінченка, 3-а, поруч (300 метрів) з Майданом Незалежності, площею понад 10 тисяч кв. м., було продано приватній компанії "Реакс Резиденце" за 28 мільйонів гривень. Це загалом, може і немаленькі гроші, але фокус в тому, що по тодішньому курсу, це складало лише 350 доларів США за 1 кв. м. будівлі.
Для Києва, наведений приклад, є типовою корупційною історією. Аналогічні схеми діяли і діють під час роботи керманичів КМДА Омельченко, Попова та Кличко, але у менших обсягах, проте загалом такі небезкорисні дарунки чиновників приватним підприємцям, завдали мільярдних збитків бюджету Києва і відповідно всім нам, киянам.
У таких бавленнях з комунальним майном є цікава тенденція. Кожен раз, після обрання на місцевих виборах нового київського міського голови, новообраний голова, стукаючи кулаком по столу, на прес-конференціях перед телекамерами та журналістами, обіцяє поновити статус-кво і повернути вкрадене за часів попередника, комунальне майно.
І не оманює. Дійсно, через прокуратуру і суди, деяке майно повертається у рідні комунальні пенати. Проте якимось чином, вже за каденцію цього ж міського голови, повернуте комунальне майно, знову вибуває з міської власності, телепортуючись у розпростерті обійми нових власників коммунального майна.
Чому відбувається такий абсурдний, з розумної точки зору, пінг-понг з власністю громади Києва та що впливає на підсвідомість депутатів та чиновників, за безцінь продаючих майно киян, нам пояснити важко. Може на ці процеси, якось впливає багаторічна сонячна активність чи можливо Повний Місяць у невідомий нам загадковий спосіб, гіпнотично діє на наших депутатів і чиновників, а може й навіть глобальне потепління, ось так впливає на слабку людську природу та затьмарює розум комунальних людей.
Втім, це не має значення. Треба зупинити ці ігрища з загальноміським майном, бо рано чи пізно, київські землі та багаточисельні комунальні будинки і приміщення, що наразі є власністю трьох мільйонів киян, обов’язково опиняться у руках декількох десятків блискучих пройдисвітів, які наче ошелешені коти за валеріанкою, бігають за комунальним майном.