Корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування в Україні, є однією з найбільш популярних тем українських та світових засобів масової інформації.
Та й недаремно.
Незважаючи, на перманентно виникаючи корупційні скандали на державному та місцевих рівнях, багатомільйонні оборудки з розкраданням бюджетних коштів не припиняються. Що цілком зрозуміло. Корупційна справа в Україні є престижним понадприбутковим та майже безпечним заняттям. Виключна більшість викритих правоохоронцями корупціонерів, залишають свої посади та просто переходять «працювати» на інші прибуткові посади у державно-комунальному секторі.
І Київ, не є виключенням у цьому сталому порядку. Тутешні комунальні чиновники та посадовці є справжніми віртуозами по злагодженому та ефективному розкраданню міського бюджету. Проте самобутня київська корупція є лише складовою частиною загальнонаціонального корупційного руху, який вже давно став одним з головних трендів, за яким Україну впізнають у світі.
Безумовно, на діяльність корупціонерів всієї країни, має великий вплив невтомна та самовіддана діяльність ініціативних столичних корупціонерів по власному збагаченню, яка є взірцем для наслідування для корупційних спільнот по всій країні – від міст мільйонників до селищ міського типу.
І що дуже важливо, Київ – це місто неляканих корупціонерів. Професія корупціонера у столиці перебуває у небувалій пошані та є надзвичайно популярною, а найзавзятіші корупціонери, взагалі вже багато років є недоторканими особами, бо з правоохоронцями у них укладений «вічний мир».
Для того, щоб краще зрозуміти суть досліджуваного явища та взнати, що таке Київська комунальна Корупція, а також збагнути, чим керуються люди, що формують повістку дня у комунальному Києві, варто насамперед розуміти, що комунальний світ Києва, це не тільки двірники, слюсарі-електрики ЖЕДів, укладачі асфальту, сміттєвози, прибирально-поливальні машини влітку та снігозбиральна техніка взимку, з якими ми стикаємось майже щодня у різні пори року.
Насправді, комунальний світ Києва – це майже зворотній бік Місяця та практично невідома для сторонніх територія – терра інгкогнита.
Це окремий Всесвіт, зі своїм стійким уявленням про буття, неписаними, але жорсткими правилами роботи та поведінки, офіційними та неофіційними лідерами, розгалуженою офіційною та неофіційною системами управління, внутрішнім конкурентним середовищем, відношенням до зовнішнього світу, та взаємовідносинами між суб’єктами та об’єктами комунального руху.
Також для ліпшого розуміння внутрішніх комунальних процесів, треба розуміти, що держава та органи місцевого самоврядування є основними та найбільш багатими замовниками та покупцями на ринку купівлі-продажу товарів, робіт та послуг в країні. Багатішими, навіть у порівнянні, з самими прибутковими приватними компаніями України.
Якщо дуже-дуже коротко, то вся місцева політика та політики, крутяться навколо одного чинника - отримання особистих прибутків та надприбутків, в залежності від того, хто який, з комунальних керівників та чиновників, займає рівень на щаблях сходів до фінансових потоків, що течуть з бюджету Києва – міської скарбнички, яка для них є куркою, що несе золоті яйця.
Можна гарантувати, що якби переважна більшість мерів Києва, депутатів Київради, високопосадовців КМДА та районних адміністрацій, керівників великих комунальних підприємств, здебільше з яких є широко відомими медійними фігурами, отримували прибуток лише у вигляді офіційної комунальної зарплати, то ми би їх швидше за все, не те що не бачили, майже кожен день у екранах телевізорів та моніторів, а й взагалі не знали про їх існування, бо вони застосовували би свої унікальні здібності та таланти, десь на інших фінансово-приємних напрямках.
Головними спонсорами київських корупціонерів є кияни, бо саме з їх податків та податків київських підприємств, головним чином живиться бюджет Києва, який годує корупціонерів та надає їм можливість різними правдами та кривдами (переважно), отримувати особисті багатомільйонні статки.
Незважаючи на те, що київські чиновники фактично є найманими працівниками, яких кияни найняли для управління комунальним майном та комунальними процесами у місті, інтереси саме киян, під час прийняття важливих рішень про розвиток та підтримання належної життєдіяльності міста, приймаються до уваги мінімально, в останню чергу.
Основний принцип, яким керуються комунальні бізнесмени від влади є особиста фінансова зацікавленість. Ніяка «Програма розвитку Києва на 2021-2030 роки» не буде затверджена, якщо комунальні комерсанти не будуть впевнені в тому, що вони особисто зароблять чималі гроші, на цій міській програмі.
У попередньому огляді, ми на конкретних прикладах розповіли, як не покладаючи рук комунальники освоюють бюджетні кошти, не забуваючи при цьому свій особистий інтерес. У них це добре виходить. Аж подих перехоплює від того, як комунальні підприємці, не надаючи реальних послуг, не виробляючи будь-які товари, не виконуючи якісь роботи, обіруч загрібають сотні мільйонів бюджетних гривен.
Якщо Ви зайдете до них, у їх робочі кабінети і запитаєте – «Чим ви тут займаєтеся, шановні?», - то вони скажуть, що вони працюють. - І це майже правда, вони дійсно працюють, але праця їхня, є дуже специфічною працею.
Якщо узагальнити діяльність більшості високопосадових комунальних чиновників, то можна сказати, що їх діяльність більш нагадує дійство, на яке, ми так любили дивитися у дитинстві в цирку.
Пам’ятаєте?
- Прошу уважно слідкувати за руками… Спритність рук, та ніякого шахрайства… Але-апп…Десять (двадцять, п’ятдесят) мільйонів бюджетних коштів були ваші…А стали наші…Всім дякуємо за увагу…До побачення та до наступних зустрічей.
Звідки у Києві з’явилися ці умільці?
Корупціонерами не народжуються та не становляться від самих пелюшок, і в дитинстві ніхто не каже, - «Мамо, тато, коли я виросту, я буду корупціонером!». Не навчають «професії» корупціонера у школах та ВУЗах, але корупціонером можна стати в одну мить, прийнявши рішення вкрасти державне чи комунальне майно, прийнявши хабар або погодившись на пропозицію сприяти розкраданню коштів та майна, свого народу.
Сьогоднішні корупціонери за фахом, більшістю є економістами, будівельниками, інженерами, спортсменами, правоохоронцями, менеджерами та фахівцями з державного управління. П’ять років їх навчали фаховим дисциплінам в університетах та інститутах. Академіки, професори та доценти вчили їх розумному, доброму і вічному, надавали їм професійні знання.
Потім майбутні корупціонери працювали у державних та комунальних установах і працювали непогано. З часом, вони стали компетентними чиновниками та фахівцями. Ці люди не були патологічними крадіями, психологічна деформація трапилась під час здійснення ними професійних обов’язків, коли з’явилось бажання і можливість покращити свій фінансовий стан, за рахунок коштів свого міста та міського майна.
Талановиті, розумні та досвідчені комунальні професіонали, опанували мистецтво корупції, знайшовши свою долю у створенні та реалізації понад прибуткових авангардних корупційних схем, не забуваючи перевірені часом здирництво та хапання всього комунального, що потрапить до їх рук.
На їх переконання, прийшли такі часи, коли головне не хлюпати вухами та не відмовлятися від свого щастя, а хапати все, що саме пливе у їх руки.
Учорашні чесні люди трансформувалися у принципових корупціонерів, з відповідними негативними наслідками для бюджетних коштів та загальноміського майна, бо знайшли для себе формулу життєвого успіху у плідному привласненні комунального майна та рецепт щастя в отриманні приголомшливих по розмірам хабарів, тобто в набутті за відносно невеликий проміжок часу статків, які звичайні люди на державно-комунальній службі, за все життя не зароблять.
Чому? Бо змінилися часи і у суспільстві відбулась зміна приоритетів моральних цінностей. Розкрадання державного та комунального майна, в очах багатьох членів суспільства, вже давно не є злочином. Збагачення за будь-яку ціну, стало життєвим принципом великого прошарку суспільства. І багато хто з них, бажає особисто прийняти участь у пограбуванні загальнодержавного, себто народного майна. Тільки не знають, як це зробити, а якби взнали, то бігли б наввипередки - хто швидше займе хлібне місце, на якому можна збагачуватись, за рахунок пограбування своїх співгромадян.
А тим, кому вдалося зайняти такі місця, їм навіть заздрять та вважають їх щасливчиками – ось пощастило, так пощастило, бо не всім же бути такими винахідливими та талановитими підприємцями, як Біл Гейтс чи Ігор Коломойський, а добре заробляти дуже хочеться.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.