Парламентський законопроєкт № 15397 готують до другого читання. Документ обіцяє «навести лад» з укриттями у багатоповерхівках, але насправді створює легальну схему здирництва. Поки чиновники збираються вписати витрати на ремонт сховищ у платіжки за управління будинком, реальність українських міст — і насамперед столиці — пробиває чергове дно. Мало того, що більшість підвалів історичного центру Києва давно вкрадені за підробленими документами й продані під комерцію, ці об'єкти стали паразитами, які щодня руйнують будинки та викачують гроші з кишень звичайних громадян.
Журналістське розслідування нашого видання та аналіз законопроекту головою Спілки споживачів комунальних послуг Олегом Попенком викрили шокуючу за своїм цинізмом схему на прикладі конкретного історичного будинку № 4-В по вулиці В'ячеслава Липинського у Шевченківському районі Києва. Те, що там відбувається — це вирок усій комунальній системі столиці.
Вершники комунального апокаліпсису: чому підвальна комерція — це загроза життю
Коли у підвалах багатоповерхівок оселяється незаконний бізнес, мова йде не про «красиві, затишні євроремонти занедбаних приміщень». Це створення передумов повноцінної техногенної та фінансової катастрофи для мешканців.
Порохова діжка під будинком. Підвал — це технічне серце будівлі, де проходять усі магістральні інженерні мережі (опалення, водопостачання, каналізація, електрика). За правилами техніки безпеки перебування сторонніх осіб там категорично заборонено. Натомість у вкрадених підвалах влаштовують хаби з постійним масовим скупченням клієнтів та персоналу. Будь-який людський фактор чи аварія в закритому приватному приміщенні — і весь будинок злетить у повітря або залишиться без життєзабезпечення.
Комунальне паразитування за рахунок людей. Комерційні об'єкти в підвалах перетворюються на чорні діри, які безкоштовно поглинають ресурси будинку. Промислове обладнання підключають в обхід обліку, а гігантські рахунки за воду та світло управителі просто розкидають на платіжки мешканців як «загальнобудинкові витрати». Люди роками оплачують надприбутки чужих бізнесменів.
Нульовий доступ до мереж та неминучі аварії. Капітальні ремонти закладів громадського харчування та офісів наглухо зашивають загальнобудинкові труби в гіпсокартон та плитку. Жодного профілактичного огляду чи планового ремонту комунальники апріорі провести не можуть і не проводять. У випадку прориву аварійні бригади не зможуть потрапити до приміщення, поки гаряча вода підмиватиме фундамент будинку.
Прискорене знищення будинку. Побутові мережі житлового фонду не розраховані на промислове навантаження. Постійна робота кухонного обладнання, злив жиру в каналізацію, низькочастотні вібрації промислових витяжок та вологість призводять до того, що тримальні конструкції та фундаменти історичних будівель буквально тріщать по швах.
Справа будинку 4-В на вул. Вячеслава Липинського: хроніки столичного мародерства
Приклад будинку на вул. Липинського, 4-В (колишня Чапаєва) — це детальний конспект того, як комунальна мафія разом із бізнесом знищує історичну спадщину Києва. Як свідчать матеріали судових справ, за передісторією руйнування будинку з 2012 року стояв не хто-небудь, а український мільярдер Володимир Костельман (власник Fozzy Group та мережі супермаркетів «Сільпо»), якому підвал площею 279,9 кв. м відійшов у приватну власність через ТОВ «У Хромого Пола».
Проте з юридичного погляду ця «приватизація» та подальше використання приміщення є абсолютно нікчемними та антиконституційними. По-перше, вона прямо порушує частину 2 статті 382 Цивільного кодексу України, яка чітко визначає: «Усі допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, у тому числі підвали... належать на праві спільної сумісної власності співвласникам багатоквартирного будинку». По-друге, незаконне відчуження підвалів прямо порушує Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, підвали визнані допоміжними приміщеннями, а ч. 2 ст. 5 цього ж Закону імперативно проголошує: «Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділене між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна».
По-третє, розміщення у підвалі житлового будинку промислового кухонного цеху — це пряме порушення законів, що забороняють індустріальну діяльність у житлових будинках. Частина 5 статті 6 Житлового кодексу України чітко встановлює: «Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється». Їй вторує частина 3 статті 383 Цивільного кодексу України: «Власник... не має права використовувати приміщення для промислового виробництва». Це ж підтверджує пункт 2.50 ДБН В.2.2-15:2019, який накладає сувору заборону на розміщення у житлових будинках виробничих цехів та великих підприємств громадського харчування, що погіршують санітарні умови.
Більше того, відчуження підвалу за підробленими документами повністю нівелює фундаментальне Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року, в якому офіційно закріплено: «Допоміжні приміщення (підвали...) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир... Для підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потрібно вчиняти будь-яких додаткових дій». Наступне Рішення КСУ № 14-рп/2011 від 09.11.2011 року остаточно підтвердило, що це право мешканців діє «незалежно від підстав набуття права власності на квартири».
Відтак, те, що вчинила київська влада своїми протизаконними розпорядженнями про відчуження підвалів — це відверта антиконституційна діяльність. Чиновники легким помахом пера «виділили в натурі» частки із спільного майна будинку, нарізавши комерційні метри під приватний бізнес «грошових мішків».
Поки пивна Костельмана «У Голєма» з гарячими та холодними цехами, промисловими витяжками на фасадах історичної будівлі нещадно експлуатувала комунікації флігеля, судом офіційно фіксувалося постійне масове утворення небезпечних та специфічних промислових відходів: відпрацьованих жирів, олії та люмінесцентних ламп.
У 2017 році естафету від Костельмана перехопила компанія з виготовлення швидкої їжі ТОВ «ТРАБАХАДОР», яка належить співачці Наді Дорофєєвій та її чоловікові — ресторатору Михайлу Кацуріну. Оскільки робота цехів та обладнання кухонь ресторанних мереж («Dark Kitchen») за обсягами споживання та відходів є саме промисловим харчовим виробництвом, діяльність ТОВ «ТРАБАХАДОР» прямо порушує всі можливі законодавчі норми щодо використання підвалів багатоповерхових житлових будинків.
Згідно з матеріалами судової справи Господарського суду міста Києва № 910/15681/24, ТОВ "ТРАБАХАДОР" набуло право власності на підвал у 2017 році, проте індивідуальні лічильники гарячої води та тепла компанії були прийняті на абонентський облік лише 04.02.2021. Це означає, що майже 3,5 роки сімейний комерційний об'єкт здійснював безоблікове споживання гарячої води та тепла. Оскільки через підвал проходять транзитні магістралі, вартість цих ресурсів автоматично закладалася в платіжки мешканців під виглядом загальнобудинкових витрат. Коли лічильники нарешті зареєстрували, суд зафіксував реальні обсяги споживання цього «Dark Kitchen»: у серпні 2021 — 35,5 м³, у вересні — 24 м³, у жовтні — 41 м³. Середнє споживання становить понад 33 000 літрів гарячої води на місяць, що відповідає навантаженню 10–13 житлових квартир одночасно! Топові ресторатори та шоубізнесові ділки заробляють мільйони на модній доставці їжі, а мешканці історичного центру оплачують їхні комунальні рахунки та спостерігають за руйнуванням власних домівок.
І це ще не все. Окрім промислової кухні, у підвалі заховався клуб настільних ігор «Ігромаг», який через щоденний потік клієнтів палить гігават-години світла та інтенсивно використовує каналізацію (існує обґрунтована підозра, що повз лічильники). Більше того, Постановою Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 761/43277/17 зафіксовано, що до внутрішньобудинкових мереж цього багатостраждального будинку незаконно врізався сусідній будинок-флігель № 4-Г (власник — ПП «Інжиніринг»), який після самовільної реконструкції збільшив свою площу до 698 кв. м і роками краде тепло та воду у будинку-донора.
Білінгове шахрайство: платіжки «зі стелі»
Найбільший цинізм полягає в тому, як поводяться комунальники. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» роками покриває це свавілля, ігноруючи навіть офіційні депутатські запити про руйнування будинку, які надходили ще з 2018 року (зокрема, запити нардепа VIII скликання Юрія Левченка). Замість порятунку пам'ятки архітектури, керівництво КП влаштувало відверте білінгове пограбування людей.
У Договорі на управління № 603 від 14.02.2025, яким було подвоєно тариф на управління будинком, виявлено кричущі махінації.
Подвійне нарахування за світло. Тимчасовий виконувач обов'язків директора КП Романюк П.М. затвердив кошторис, де суму 26 478,48 грн на рік за придбання електроенергії для освітлення місць загального користування у розмірі 4400 грн на місяць. При тому, що у будинку немає ліфтів чи насосів, а в єдиному під'їзді горять усього 6 лампочок. Це пряме приховування того, що за рахунок МЗК живиться промислове обладнання підвальних ділків та сторонньої будівлі 4-Г.
Плата за недоступне і фіктивне. Мешканцям нараховують тисячі гривень за обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових систем, до яких у персоналу керуючої компанії взагалі немає доступу, бо вони наглухо зашиті під стелею та стінами фабрики-кухні. Людям виставляють рахунки за неіснуючі дезінсекцію та дератизацію, за прибирання прибудинкової території, яка повністю загарбана комерсантами під логістику свого бізнесу.
Фальсифікація площі будинку. Щоб розкидати ці космічні суми, управитель застосував у розрахунках площу квартир будинку в розмірі 1396,74 кв. м. Проте, згідно з офіційним Технічним паспортом будівлі, реальна загальна площа житлових квартир становить всього 719,7 кв. м! Площу роздули майже вдвічі, щоб штучно подвоїти тарифи для кожної квартири. Ці дії керівництва Керуючої компанії Шевченківського району мають чіткі ознаки злочинів за ст. 190 КК України (Шахрайство) та ст. 366 КК України (Службове підроблення), а отже потребують проведення невідкладного технічного та фінансового аудиту цього будинку.
Без повернення підвалів мешканцям закон № 15397 — це узаконений грабунок
Ситуація на В’ячеслава Липинського, 4-В показує, що чекає на всю Україну, якщо законопроєкт № 15397 буде ухвалений без радикальних правок. Держава намагається змусити ОСББ та мешканців платити за облаштування укриттів у підвалах, які в них відібрали, і де приватні фірми знищують інженерні мережі.
Те, що роками чинить місцева влада — є неприхованим антиконституційним заколотом проти права власності українського народу. Видаючи протизаконні розпорядження про відчуження підвалів, чиновники пішли на прямий посадовий злочин: вони виділили в натурі та розпродали те майно, яке за законом взагалі не може бути поділене. Замість того, щоб повернути ці незаконно експропрійовані приміщення громадам та забезпечити людей бомбосховищами, Рада через новий закон намагається змусити обікрадених людей платити за ремонт залишків їхнього ж майна.
Вимоги громади та експертів однозначні
Чітке розмежування витрат: капітальні роботи, вентиляція та специфічне обладнання для цивільного захисту мають фінансуватися з державного та місцевих бюджетів, а не з кишені виснажених громадян.
Повне звільнення та ревізія майна: жодних нових витрат у платіжках мешканців, поки влада не проведе тотальну перевірку підвального фонду. Незаконно відчужені за підробленими документами приміщення мають бути повернуті співвласникам через суди на підставі рішень Конституційного Суду.
Демонтаж промислових об'єктів: слід ліквідувати нелегальні промислові виробництва (Dark Kitchen) та ресторани у підвалах, які зношують інженерні мережі, порушують санітарно-екологічні норми, блокують доступ до інженерних мереж, спотворюють фасади історичних будівель, створюють собі безкоштовні ресурсні хаби, паразитуючи на комунальних рахунках жителів.
Безпека громадян під час війни — це прямий обов'язок держави, а не чергове корито для корумпованих районних адміністрацій, керуючих компаній та підвальних «паразитів».