Батальйони територіальної оборони

Приклад добровільного патріотизму та військової звитяги

Більшість українців знають про добровольчі збройні формування України лише в контексті висвітлення їх діяльності волонтерами та самими так званими “комбатами”. Серед таких добровольчих підрозділів, які часто, проте помилково називають батальйонами, суспільно відомими є “Азов”, “Дніпро-1”, “Шахтарськ”, “Січ”, “Миротворець”, “Світязь”, “Херсон”, “Івано-Франківськ” та інші. Усього таких добровольчих “батальйонів”, після їх передачі до МВС восени 2014 року, номінально рахувалося до 35 одиниць (фактично до 15) із фактичною середньою укомплектованістю від взводу до роти (30 – 100 осіб) та загальною чисельністю – трохи більше 4 тисяч осіб.

А усього у серпні – вересні 2014 року у бойових діях фактично приймало участь від 2,5 до 3 тисяч таких добровольців, при загальній чисельності угруповання сил АТО більше 46 тисяч. Тим не менш, одіозні та розрекламовані “комбати”, впевнено твердять, що саме їх добробати були тією народною силою, що стримала російського агресора. Не станемо розбиратися в заслугах так званих “добробатів”, напевно там була і слава і, нажаль, ганьба.

Пригадаємо інші добровільні підрозділи, про які засоби масової інформації говорять та пишуть обмежено, через скромність і стриманість їх командирів та військовослужбовців. Це батальйони територіальної оборони (ТрО) Збройних Сил України, що пізніше були переформовані у мотопіхотні підрозділи.

Із добровольців, що свідомо прибули до військкоматів навесні та влітку 2014 року було сформовано 32 батальйони ТрО із середньою чисельністю особового складу від 350 до 500 військовослужбовців в кожному та більше 15 тисяч усього (проти 4-х у так званих “добробатах”). 30 з батальйонів ТрО приймали безпосередню участь у бойових діях в АТО та по одному батальйону виконували завдання на Кримському перешийку і в Харківській області.

На відміну від розпіарених та некерованих “добробатів”, особовий склад та командування батальйонів ТрО гідно виконали свій конституційний та чоловічий обов’язок, як влітку – восени 2014, так і в подальший період.

Офіційною військовою мовою завдання батальйонів ТрО визначались як залучення до ведення розвідувально-штурмових дій, захоплення та зачистки населених пунктів, обладнання та несення служби на блокпостах і опорних пунктах, оборона визначених рубежів та об’єктів. І про усі героїчні моменти та вчинки добровольців ТрО у цій статті не напишеш, і усі вони, напевно, і не відомі, проте окремі факти буде корисно дізнатись українській громадськості.

Так, наприклад, під час героїчного захисту України в жовтні 2014 року, 17 батальйон ТрО опинився в оточенні в районі Красногорівки. Справжні чоловіки – добровольці не писали панічні коменти у соцмережах, не телефонували журналістам, не кричали про зраду, не дезертирували та не здавалися у полон. Вони стійко та мужньо, без підкріплень і підтримки на протязі п’яти діб вели кругову оборону. Це надало змогу відволікти значні сили противника, відвести інші загальновійськові частини, їх перегрупувати та нанести потужного ураження ворогу.

У січні-лютому 2015 року сміливі і рішучі дії на Дебальцівському напрямку показав особовий склад 11, 13 та 25 батальйонів ТрО. З добровольців цих батальйонів було виставлено заслон ворогу, що надало змогу відвести загальновійськові частини та підрозділи забезпечення на безпечну відстань. Лише за три дні боїв на початку лютого добровольцями зазначених батальйонів ТрО було знищено понад 20 ворожих танків і більше 300 бойовиків.

Наступним яскравим проявом лицарських якостей українських воїнів стало ведення оборонних дій 18 та 37 батальйонів ТрО на Маріупольському напрямку в районі Широкиного. Стійкою та активною обороною добровольці не дали змоги підрозділам бойовиків так званих “ДНР” та “ЛНР”, а також регулярних російських військ просунутися у бік Маріуполя.

У січні 2015 року добровольці зі складу 25 батальйону ТрО виконували завдання у боях під Дебальцево, де після прориву противника в напрямку Вуглегірська, командиром батальйону була організована рішуча контратака, в ході якої особовий склад батальйону продемонстрував високі бойові якості.

В ході виконання завдань у зоні АТО особовий склад 34 батальйону ТрО звільнив 6 населених пунктів, брав участь у боях під , ліквідував 2-х ватажків “ЛНР” та заблокував підступи до з північного та західного напрямків.

24 батальйон ТрО приймав участь у боях за північні і центральні райони 2014 року місто Щастя перейшло під повний контроль української влади. під Луганськом особовим складом батальйону був виявлений склад зброї та боєприпасів бойовиків, затримано 18 терористів.

Також 24 батальйон ТрО успішно приймав участь в боях під Рубіжним. З отриманням завдання деблокувати , військовослужбовцям батальйону вдалося просунутись з боєм скрізь три посилених артилерією блокпости противника. Дочекавшись підходу наших танків, добровольці батальйону продовжили рух та ліквідували загін бойовиків, що здійснював обстріл Луганська. Протягом липня 2014 року 24 батальйон ТрО звільнив п’ять населених пунктів, три автомагістралі та одну залізничну колію.

В період серпень – жовтень 2014 року добровольці батальйону гідно продовжували бойові дії в різних районах. Так, в ході рота зі складу 24 батальйону ТрО потрапила у засідку, співвідношення сил були на користь противника, який застосовував крупнокаліберні кулемети та міномети. В ході бою, загинув командир роти, але незважаючи на це, добровольці не здалися та завдали значних втрат противнику.

За виявлені ударні та штурмові якості 24 батальйон ТрО у вересні 2014 року було переформовано у 24-й окремий штурмовий батальйон  168 добровольців батальйону були удостоєні державних нагород, з яких 65 – посмертно.

Це далеко не усі ратні подвиги наших добровольців зі складу батальйонів територіальної оборони. І не обласкані увагою вітчизняних ЗМІ, вони своєю важкою працею, кров’ю і потом разом із військовослужбовцями інших підрозділів Збройних Сил України зупинили ворога у 2014 році, продовжують це робити і зараз.

А самохвальбу і піар непідконтрольних так званих “добробатів” буде оцінено історією та нащадками.

Слава Україні!