Євросимуляція України

Наприкінці листопада в Брюсселі пройшов черговий саміт Східного партнерства, підсумкова декларація якого містила текст про «європрагнення» та «євровибір» України.

На саміті Президент Порошенко заявив про бажання України якомога швидше стати частиною Європейського Союзу.

Під впливом ейфорії та систематичних публікацій на цю тему в ЗМІ складається враження, що в ЄС вже давно чекають на українців, на нашу культуру, економічні та наукові досягнення. І громадяни інших країн будуть щиро раді прийняти нас як добрих сусідів. Однак це враження дуже помилкове і не відповідає дійсності.

Буквально за 10 днів до Саміту Східного партнерства голова представництва ЄС в Україні Хюг Мінгарелі заявив, що Європейський Союз у найближчі роки не зможе запропонувати Україні членство в альянсі. Реальність така, що в ЄС відсутня готовність до дискусії про членство, проте виконання Угоди про асоціацію і надалі є головним завданням для України.

Європа не є монолітним союзом. Європейський Союз складається з різних за економічними і культурними традиціями країн, які створили свого роду платформу для прагматичного вирішення загальних проблем та завдань. І більшість з цих країн сприймають таке співробітництво через економічні результати та зростання рівня добробуту громадян.

Що може запропонувати Україна для інших держав? Наші політики навперебій розказують про перспективний ринок для українських товарів та величезний за кількістю населення український ринок для європейських товарів. Про безвізовий режим, який відкриває можливості для навчання та стажування студентів та викладачів.

Однак дійсність демонструє інше. Катастрофічний розрив економічних зв’язків великих підприємств промислового поясу центральної та східної України спричинив шалений рівень безробіття, особливо серед молоді. Більшість випускників заявляють про бажання виїхати за кордон та залишитися там, не зважаючи на низький рівень зарплатні та часто нелегальний статус перебування в країнах ЄС.

Безвізовий режим спростив можливість виїзду, але не обміну інформацією або технологіями. Створення нових підприємств або побудова заводів в Україні стали насправді непересічними подіями. Достатньо згадати сумнозвісну баржу з кавунами та урочисту зустріч під звуки гімну баржи з вугіллям з США. Втрати ринків СНД до сих пір не компенсовані іншими ринками збуту.

Європа поступово втомлюється від України. Відсутність доведених до кінця реформ та імітація боротьби з корупцією створює ризики втрати довіри, а, відповідно і фінансової допомоги, без якої наша економічна система може зруйнуватися. Яскравим прикладом цього стала відмова ЄС виділити третій транш макрофінансової допомоги в розмірі 600 млн. євро, у зв’язку з невиконанням Україною вимог програми.

Насправді влада лише симулює євроінтеграцію, створюючи, завдяки контролю за медіа та інтернет-простором, уявлення про можливість чи реальність такої інтеграції. Україна стрімко втрачає населення, перетворюючись на джерело дешевої робочої сили для Європи. Кількість та градус зовнішньополітичних конфліктів зростає. Замість відкритого діалогу та прагматичного відстоювання інтересів країни, влада займається популізмом та відвертою брехнею власному народу, яка, як відомо, ніколи не проходить просто так…