Неприваблива Україна: чому ми не подобаємося інвесторам

Як відомо поганий танцюрист плутається у власних штанях (хоча є інший варіант цього прислів’я). Так само представники влади завжди шукають винуватих у своїх невдачах.

І це цілком зрозуміло, адже дуже складно звинувачувати самого  себе, особливо якщо розумієш ймовірні політичні наслідки.

Минулого тижня Міжнародний інститут розвитку менеджменту опублікував свій щорічний рейтинг найбільш конкурентоспроможних економік світу, в якому Україна посіла 60 місце з 63 економік. Гірше за нас лише Бразилія, Монголія та Венесуела, які опинилися в самому кінці. У порівнянні з минулим роком Україна втратила одну позицію, спустившись з 59 на 60 місце. Країни оцінювалися за 4 групами показників: стан економіки, ефективність уряду, стан інфраструктури, ефективність бізнесу.

Начебто не все так погано, лише мінус одна позиція. Та й те, що ми на 60 місці з майже 200 країн світу, в принципі, може заспокоювати. Проте не все так просто як здається на перший погляд.

Конкурентоспроможність економіки - це, перш за все, здатність країни конкурувати з іншими країнами світу. Конкурувати за інвестиції, за мізки, за технології, за ідеї. Конкурувати товарами, послугами, продукцією. І в цьому сенсі не варто забувати, що більшість справжніх іноземних інвесторів, приймаючи рішення щодо входження до тієї чи іншої країни, аналізують такі рейтинги, бо саме вони демонструють узагальнений рівень здатності країни бути цікавою для іноземного інвестора.

В 2008 році позиції України впали на 8 пунктів, з 46 на 54 місце. В 2013 вдалося трохи піднятись з 56 на 49 місце. Проте згодом, вже в 2015 році, Україна у рейтингу знову рухнула на 12 позицій вниз і досить там знаходиться.

Як не дивно, при всій концентрації влади, реформаторських гаслах та шаленій підтримці з боку світового співтовариства, Україна має найнижчі показники в групі ефективності уряду, де вона скотилася на 7 позицій, ефективність бізнесу – на 10 позицій та інфраструктура – падіння 9 позицій.

Уряди більшості розвинених країн, розуміючи важливість цього рейтингу для потенційних інвесторів, прикладають чималих зусиль для підвищення показників та заохочення прямих інвестицій, що не скажеш про дії з боку українського уряду. Може хтось чув про результати діяльності Національної інвестиційної ради, яку очолив екс-голова адміністрації Президента Б. Ложкін або про Офіс із залучення та підтримки інвестицій? Ні?

Як не дивно, але складається враження, що залучення інвестицій в нашій країні перетворилося на аналог боротьби з корупцією. Створено безліч органів, громадських організацій, офісів, рад та інших інституцій, проте результату немає. Влада, мабуть, діє за принципом, не можеш подолати систему, то очоль її!

А, насправді, відповідь дуже проста. Іноземні інвестиції, це перш за все, іноземні менеджери, які не розуміють відкатів, кулуарних домовленостей, політичних особливостей та менталітету. Вони розуміють мову цифр, бізнес-планів, поважають домовленості та підписані документи. Вони очікують сервіс, привабливі умови, стабільну податкову систему, політичну стабільність, адекватне регуляторне та законодавче середовище.

Саме цього як чорта бояться українські чиновники та представники влади. Бо державна корупція була єдиною конкурентною перевагою, яка давала можливість їм заробляти. І з приходом іноземного інвестора це стане неможливим. Бо просто не будуть домовлятися, поїдуть до іншої країни відкривати нові виробництва, створювати нові робочі місця, впроваджувати технології.

У політичній партії «Успішна країна» впевнені, що інвестиційна привабливість України є запорукою її успішного розвитку та економічного процвітання. Сучасна влада зобов’язана або ж відмовитися від корупційних схем та комчванства, або ж звільнити займані посади.