Козацькому роду нема переводу.

Сотні років Покрова на теренах України мала особливе значення. Не тільки через те, що це велике християнське свято, а й тому, що Матір Божа була покровительницею захисників наших земель.

Після утвердження християнства на теренах України, в її мешканців з’явилися нові авторитети та нові покровителі. Сьогодні дуже багато канонізованих святих, які вважаються «відповідальними» за ті чи інші сфери людського життя. Є святі, які бережуть мандрівників, моряків, допомагають у сімейних проблемах і поліпшують здоров’я. Проте, воїни одного дуже волелюбного народу вирішили, що їх покровительниця – це Матір Божа – символ жіночого начала в релігії, берегиня сім’ї, домашнього вогнища, і просто матір, ненька. Чому ж наші воїни-оборонці, найвідоміші із таких – Запорізькі козаки, ступали в бій під захистом Матері Божої – Покрови Пресвятої Богородиці, а не когось більш грізного, на кшталт Георгія Побєдоносця?

Відповідь на це запитання криється в психології наших воїнів. Ніхто із них не хотів іти на битви, калічити чи вбивати інших людей, але вороги постійно лізли на землі нашого мирного народу. Тому відважні чоловіки брали зброю в руки і йшли боронити свою землю, свої оселі, своїх батьків, жінок і дітей… Вони вважали, а так і є, свої вчинки і дії частиною добробуту своєї сім’ї. Всі їх подвиги і перемоги були присвячені одній вищій меті – збереженні домашнього вогнища, захисту неньки-України. Саме тому своєю берегинею вважали Матір Божу, бо справедливо розраховували на її допомогу у спільній справі.

Не тільки козаки, а й багато інших воїнів ішли в бій сподіваючись на милість і благословення Богородиці. Всі вони мали єдину мету – захистити свої домівки, захистити своїх предків і своїх нащадків. Це гідне поваги – поваги і вшанування десятків тисяч життів, не побоюся цього слова, кращих синів, а іноді і дочок України… Квіту нації. Все задля того, щоб зберегти молоді паростки і родючі землі, на яких вони зможуть прорости і сягнути небес.

Тому і тепер немає нічого дивного, що для святкування Дня захисника України обрали 14 жовтня. Бо саме в цей день можна не тільки вшанувати оборонців, а й віддати належне їх покровительниці. Сказати величезне дякую за те, що ми нині живі і сподіватися на те, що і у наших відважних воїнів теж будуть спокійні вечори біля того вогнища, яке вони самовіддано захищають.

Не всі згодні із тим, як діяли різні наші захисники в той чи інший час, а іноді і одночасно. Вони керувалися різними причинами, документами, обставинами, фактами, можливо і їх обманювали. Але коли ішли у бій на меті було завжди одне – випровадити ворога подалі від своїх осель.