Янукович не Мандела або Сніданок з Обамою

У Вашингтоні відбувся 59 Національний молитовний Сніданоку. Це традиційний захід, який влаштовують для закордонних колег американські конгресмени. Сніданок - назва символічна: з їжі були чай, кава та бутерброди. Але суть події зовсім в іншому

Національний Молитовний сніданок був започаткований у 1953 році американськими конгресменами. Демократи та республіканці вирішили залишити гризню у залі конгресу  і поговорити про щось, що є спільним для країни. Це пізніше стануть модними зустрічі без краваток, а тоді це була нагода для опонентів поговорити на неполітичні теми. Дуайт Ейзенхауер зробив цей Молитовний сніданок національним. З того часу присутність американського Президента на цьому заході стало традицією.

Орім того, цей захід немає релігійних кордонів. На Сніданок були запрошені представники різних релігій, церков та конфесій. Причому, за одним столом спеціально розміщували представників з різних континентів і різного віросповідання. Наприклад, поряд зі мною, за столом, сиділи депутати з Пакистану, Уругваю, Македонії, ПАР та США. Щодо представників Сполучених Штатів Америки, то один був конгресмен-демократ, інший конгресмен-консерватор.

Від України на сніданку були присутні також представники різних політичних сил: Леонід Кожара, Олександр Горошкевич, Віктор Швець, Павло Жебрівський та колишній депутат Юрій Артеменко.

У цьому заході я беру участь уже вдруге. З першого погляду здається, що усі говорять про банальні речі. Президент Барак Обама зізнався, що його родина не була надто віруючою, але він сам у молодості в Чикаго, через церкву, залучав малолітніх злочинців із міських околиць до нормального життя. Обама впевнений, що це допомогло  у його кар’єрі.

А лауреат премії Оскар, режисер  Рендел Уолесс розповів, що саме після молитви у нього народилася ідея зняти фільм "Хоробре серце". Він сказав, що молився за те аби невдачу зустріти не понуривши голову, а розмахуючи прапором. Пізніше режисер екранізував цю молитву. У фільмі «Хоробре серце» герой Мела Гібсона, під час бою, який здавалося уже програно, підняв із землі прапор і вони перемогли.

Це не захід, де все вписано по протоколу і де після Головної особи має йти друга Головна, Третя і так далі. Одразу після виступу американського Президента слово надали астронавту Марку Келлі. Це чоловік сенаторки-республіканки Габріель Гіффорд, яка постраждала від кулі терориста і лежить прикута до лікарняного ліжка.  Він говорив про те, що «Господь приходить до нас у хвилини скорботи».

В залі у Вашингтоні були присутні понад півтори тисячі людей із 160 країн. На молитовний Сніданок з’їжджаються сильні світу цього, люди які вершать долі власних держав. Всі розмови «про життя» для того аби нагадати цим вершителям, що їхня власна доля у руках Всевишнього. Наприклад, Обама сказав, що президентство – це доволі оригінальний спосіб змусити людину молитися і пригадав слова Авраама Лінкольна: "Життя часто ставило мене на коліна, коли мені нікуди було йти..".

Ця фраза, - як мені здалося, - дуже підходить до України. Адже влада також намагається опозицію поставити на коліна. На Заході гарно проінформовані про українські події. За кордоном негативно висловлюються щодо репресій в Україні. Саме так на Заході розцінюють вибіркові арешти та вибіркове порушення кримінальних справ. Під час неформального спілкування конгресмени та сенатори говорили , що такими кроками українська влада створює проблеми в середині країни і формує негативний імідж на Заході.

Під час таких неформальних розмов один із конгресменів згадав Нельсона Манделу. Людина, яка відсиділа у в’язниці майже 30 років, вийшла і пробачила усе своїм ворогам. Не опонентам, а ворогам! Він знайшов нову ідею національного єднання. Вона лежала на полі для регбі.  Південно-Африканська команда з регбі була чи не символом апартеїду: темношкірих на стадіон не пускали, а на трибунах мали бути лише білі. Нельсон Мандела не побоявся одягти форму цієї команди і прийти на стадіон. А коли ця команда стала чемпіоном світу, то раділи усі незалежно від того якого кольору у людини шкіра. Виявляється, для об’єднання країни потрібно зовсім небагато - щирого бажання…

Хотілося б, аби український Президент подивився фільм «Непереможний». Це історія  життя Нельсона Мандели. Хотілося б, щоб українська влада не шукала ворогів, а щиро об’єднувала країну. Власне, якби це не банально звучало, за це я і молився. А ще молився за здоров’я власної родини.