Не у Давосі справи

Дональд Трамп, якого після виступу у січні-2018 хіба що не собаками обкладали, виявився крутим оракулом. Його претензія на повернення Америці статусу світового промислового майданчику – виправдовується. Представник КНР вже їде до США на перемовини щодо припинення торгівельної війни. Пекін припиняє закиди Вашингтону щодо використання ГМО у агровиробництві. А Трамп через нагальні економічні питання скасовує свій візит до Давосу.

Вже скасував свій візит до Давосу і Емануель Макрон, президент Франції – тому що потрібно вирішувати домашні справи, що викликали у певному сенсі проблему «жовтих жилетів». 

Якщо в останню мить скасує свій візит до WEF ще й Тереза Мей, прем’єр-міністр Великобританії, то можна буде сказати, що Давос-2019 втратить статус місця для неформальних зустрічей світових лідерів. Принаймні на цей рік. А ймовірність того, що вона не приїде – вкрай велика, оскільки на «давосівському» тижні у Лондоні має відбутись, схоже, останній тур обговорення сценарію Brexit

Але все одно на майданчику під гаслом Globalization’4.0 будуть обговорюватись і ризики світової економічної кризи, і Brexit, і нові технологічні виклики, зокрема – блокчейн.

Петро Порошенко планує візит до Давосу та зустрічі з капітанами світового бізнесу – і це безпрограшна ідея, вони до WEF завітають неодмінно. Йому буде не так вже легко, адже у березні та квітні він має ще доводити, що саме він та його команда виконуватимуть ті важливі обіцянки, які зазвичай лідери країн дають глобальним інвесторам на подібних майданчиках.

Але одночасно у Лондоні та Вашингтоні будуть вирішуватись найнагальніші питання: якою буде конфігурація Західної Європи та її економіка, у які рішення трансформується найвагоміший світовий торговий конфлікт – між США та КНР.

У принципі, ці два питання виглядають найбільш впливаючими на стан світової економіки та української економіки зокрема. Тож fingers crossed, як кажуть у подібних випадках.

Але одне вже видно чітко: ті чинники, які сприймалися як «чорні лебеді» майбутньої світової кризи, виявилися не настільки фатальними, як здавалося напочатку.

Проте заспокоюватись зарано: Україна має перед собою щонайменше три шалених виклики, яких досить, щоб втопити вітчизняну економіку, а за нею і країну загалом. Це – війна на Сході, конкуренція з країнами ЄС за вітчизняні трудові ресурси та власна економічна політика. І якщо відповідь на перший та другий чинники залежить від Києва, на жаль, лише частково, то третє – цілком у сфері нашого власного впливу. Саме в Києві вирішуються питання – спонукати банківську систему до кредитування економіки чи хвалитись «миздобулами» має НБУ, жорстко контролювати апетити природніх монополій чи їх розжарювати має Нацкомісія по регулюванню енергетики та комунальних послуг, створювати для малого та середнього бізнесу нормальні умови чи тероризувати його перевірками має уряд. Не у Давосі.

Хочемо бачити на порозі великі іноземні інвестиції? Створюйте комфортний клімат для вітчизняного бізнесу. Іноземний прибіжить сам. Ще й проситись буде, щоб допустили.