Економіка хунти

В свіжому журналі Гроші - Гривня позапланово девальвувала на пару відсотків. МВФ пообіцяв, що «ось-ось». Світовий банк також грошей уряду. Держбюджет на 2019 рік схвалений.

Саме час братись за швидкі успішні реформи, адже ВС дозволяє та навіть примушує діяти швидко та ефективно дасть

Вітаю з воєнним станом, шановне панство. Це не жарт. Реально є крутий шанс. Важливо його не проґавити так само, як проґавили десь п’ять чи шість попередніх разів. Якщо вже вороги називають український уряд хунтою, то може не будемо комизитись та подивимось на економічні надбання якоїсь добрячої хунти? Альо, хто там з хунт у нас уславлений економічними досягненнями?

Чілійська хунта ім. Аугусто Піночета та Мілтона Фрідмана? Про першого, певно, чули усі. Другий – менш відомий серед широкого загалу. Але його вважають хіба не найголовнішим архитектором чілійського екомічного чуда. Це він, можна сказати, очолив команду чикагських хлопчиків – молодих не дуже сентиментальних американських економістів, які проектували економічні реформи у Чілі.

Але спочатку про результат. Уряд Піночета прийняв країну у стані кризи та зубожіння. У спадок хунта отримала першу кризу, яка почалась реально ще під проводом Сальвадора Ал’єнде, який був усунутий військовими силоміць. До речі – до влади військовиків закликали марші домогосподарок, які ходили авенідами Сант’яго під грюкіт порожніх каструль.

Але на відміну від Віктора Федорича соціалісту Сальвадору вистачило честі вмерти за свої переконання із стрілецькою зброєю в руках. Через приблизно 16 років після приходу хунти до влади здавали справи «хлопчики» під оплески за шалене економічне зростання та відбудовану ефективну пенсійну систему. Зараз Чілі має ВВП на душу хіба не вдвічі вищий, ніж у середньому по Латинський Америці. Хоча Піночета потім таки судили кримінальним судом. Дехто з чілійців каже, що бути невдячними то не тільки чілійський винахід. Дехто каже, що Піночет мав руки по лікті у крові – але каже це, користуючись здобутками саме його правління. Ні, від високої пенсії ображені на пана Аугусто співвітчизники не відмовляються також, як же, найдіть дурнів.

Але повернемось до хунтової економічної політики: для початку «хлопчики» вирішили діяти дуже просто – скасували високі мита на імпорт, звільнили рух капіталу. Все ніби почало працювати, але вдарила досить серйозна криза – вже друга за рахунком, у тому числі – з добрячою девальвацією. Тому що вони гадки не мали, що «все так погано». Тож після другої кризи вони заходились навколо реформ вже «по-дорослому»: дерегуляція, пенсійна, судова та інші. Робили все вправно, швидко. Враховували уроки, які були отримані під час першої та другої криз. Зараз Чілі – шмат розвинутого світу посеред регіону з країнами, що розвиваються.

Зараз у Чілі ВВП на душу – приблизно 15,3 тис. дол. США. Тобто у 5(!) разів більше, ніж в Україні. На 15% вище, ніж у Польщі. У півтора рази вище, ніж у Туреччині, але на 20% нижче, ніж у Чехії.

До чого нам вся ця чілійська історія? Реально уряд з президентом отримали дуже короткий час на дуже круті кроки. Реально на стіл кинуті доля України як країни. Реально: або ми станемо заможними та ефективними і матимемо ресурс для захисту від дурнуватого сусіда, або такий сценарій, про який я й думати не хочу.