А обіцянки?

Є речі, щодо яких марно висловлювати невдоволення або претензії на адресу нами обраної влади. Ну, не відповідає навіть Головнокомандуючий за вторгнення російських військових. Ну, не може міністр фінансів відповідати за зниження експортних цін та збільшення цін на імпортні енергоносії.

Але.

Але вони точно відповідають за жорсткість наслідків. Візьмемо ті самі енергоносії. Хіба не може Рада запропонувати такі закони і проголосувати за них, які б припинили відоме свавілля природніх монополій щодо невизнання лічильників та затягування іх перевірок? Бо саме затягування надає монополіям можливість формувати рахунки за їх послуги за принципом «за нормами споживання» абищо.

Малий бізнес виє вовком від свавілля перевіряючи, проте на початку жовтня відновляться рейди перевіряючих щодо трудових відносин. І справа не в захисті прав робітників. Справа у максимізації справляння ЄСВ та податку на доходи фізичних осіб. Це ми про податки та збори, які чомусь завжди «не на часі» скорочувати, тому підвищують мінімальну зарплатню та не наважуються на запровадження податку на виведений капітал.

А як щодо витрат? У нас чи не найкраща у світі система державних закупівель. Нібито. Вона реально крута і дає багато можливостей щодо контролю за ланцюжком витрат бюджетних коштів. Але є, щонайменше дві шпарини, куди спливають усі ті переваги, про які так полюбляють звітувати успішні реформатори. Чомусь руки не доходять до двох наступних речей після прозорих тендерів. До контролю и попередження зловживанням таким механізмом, як подальший перегляд ціни контракту. А також до дотримання, найжорсткішого дотримання термінів та умов сплати по контрактам за державний та/або муніципальний кошт. Чи шановні реформатори і далі будуть робити вигляд, ніби не існує проблеми «своєму постачальнику розрахунок на наступний день, а небажаному переможцю тендеру – на наступний рік»?

Менше хвалькуватості, більше коштів залишати у кишенях платників податків. Навчіться вже якщо красти – то з прибутків, якщо нарощувати доходи держбюджету – то з невеликим відставанням від темпів зростання ВВП. Я сам піду за таких спочатку агітувати, а потім – голосувати.

P.S. Було якось під час підвищення світових цін на нафту: найбільш розумні європейські держави знижували акцизи на пальне. Щоб платники податків продовжували платити податки, а не ставили бізнеси в «стоп».