Власник сторінки
главный редактор журналов Деньги и Корреспондент
В журналі Гроші: День Незалежності, закінчення літніх відпусток, ювілей «батька українського офшору», обвал турецької ліри, нові санкції проти РФ, наміри ДФС поритися в особистих рахунках підприємців
У нас тут одразу кілька свят – одне вже відбулося, друге наближається.
На початку серпня виповнилося 80 років другому українському президенту Леоніду Кучмі. У нього багато гріхів перед українським народом: бажаючі можуть перерахувати легко. Як на мене, головним все ж є недопуск звичайних українців до фондового ринку – з цієї причини звичайні платники податків не бачать явних булочок від динаміки ВВП, коли той зростає, але цілком відчувають негативні наслідки у разі падіння. У нас же і другий рівень пенсійної системи, на жаль, неможливий з тієї ж причини – немає в Україні «блакитних фішок». Усі солідні фірми мінімум на 90% належать одному або парі «стратегічних» інвесторів. А тому купувати їх акції приватному інвестору або пенсійному фонду немає ніякого сенсу.
А за що ж ми Леоніду Даниловичу все ж повинні подякувати? За внутрішній офшор, яким є спрощена система оподаткування, запущена їм приблизно за півроку до других його виборів – у 1999 році. Тоді, нагадаю, країна, відкашлюючись кров'ю, вилазила з триразової девальвації і жорсткої фінансової кризи. У той момент Кучма запровадив «спрощенку», і це врятувало українську економіку, та й в принципі створило основу для економічного буму 2001-2007 років. До слова, іноземні кредити та інвестиції полилися в Україну саме внаслідок цього буму, а не були його початковою причиною. Так, вливання ззовні той бум посилили, але не ініціювали.
Щось подібне потрібно Україні і зараз – податок на виведений капітал замість податку на прибуток, зниження ставки ПДВ, зниження ЄСВ і припинення адміністративного, але необґрунтованого зростання тарифів. Нафтогаз став реально тіньовим фіскальним відомством – через необґрунтовано високі тарифи гроші перерозподіляються від середнього класу і справді ринкового бізнесу на користь найбідніших виборців і реальних бенефіціарів природних монополій. Тут треба згадати, що якби не були задертими тарифи, то і три чверті одержувачів субсидій не потребували б в цих подачок. Та й ще до того ж ці три чверті не пручалися б легалізації їхніх зарплат, а підтримали б їх виведення з тіні. Історії про те, що «мені не треба 8 тисяч білими, тому що позбавлять субсидії» – це ж не секрет ні для кого, вірно?
В Україні немає колосальних запасів нафти-газу-міді-алмазів, тому держава не має можливості жити за рахунок ренти від природних ресурсів, вона змушена йти до платника податків за грошима на своє утримання. А він, платник податків, вимагає звіту з приводу витрачання його коштів. І дуже не любить корумповане начальство. І легко може поставити оцінку економічній політиці безпосередньо у виборчому бюлетені. У Туреччині впала місцева ліра – це реакція економіки і зовнішніх інвесторів на фокуси політиків. Це хороший кейс для українських політиків і вищих чиновників. І серйозний сигнал: експортери з сусідньої країни стануть швидше, жорсткіше, агресивніше. Мінекономрозвитку готове захищатися від навали турецького імпорту?
І тут ще наближається дата, коли США можуть ввести новий, дуже жорсткий пакет санкцій проти РФ і російських компаній. Україна готова? Тому що конвульсії сусідньої держави-агресора можуть боляче вдарити по нас – якщо не підготуватися завчасно.
Загалом, розслаблятися звично «до після 24 серпня» немає в цьому році можливості.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.