Україна ™

Країну трошки брендували. Нацбанк випустив у пику Кабміну монету, якою запустив антибрендинг. На першому сесійному тижні Рада спробує таки ліквідувати податкову міліцію/поліцію - в журналі Гроші

Тільки не лякаємося і читаємо уважно повідомлення НБУ: «Національний банк України з 22 травня вводить в обіг срібну пам'ятну монету «Копання картоплі» номіналом 10 грн. Тираж монети – 4 тис. штук. Вага монети становить 31,1 грама, діаметр – 38,6 міліметра. На аверсі монети розміщено зображення дерева життя із дзеркальною верхівкою на тлі поля і позолочену картоплю. Унизу розміщено малий Державний Герб України та рік карбування монети. На реверсі монети – згорблені чоловік та жінка, зображені у формі серця».
«Згорблені», Карл! І навіщо витрачатися на брендинг, неймінг, айдентику, оце все, якщо однією монетою, яка розійдеться по колекціях, друкованих медіа та Інтернету, образ країни намертво буде прибито до «села немудрого», та ще цвяхами-«сотками»? Це – чудовий приклад (кейс № 1) некоординації зусиль двох шанованих урядових інституцій. Посміємося і підемо далі – сподіваючись, що наші партнери, друзі та інвестори дивитимуться на цей випадок як на милий курйоз.

Поглянемо на кейс № 2 – на майбутнє Національне бюро фінансових розслідувань. В Україні вкрай мляво йдуть зовнішні інвестиції. І неважливо, якого походження – чи то це – реально гроші іноінвесторів, чи то це – українські гроші, до слушної нагоди «припарковані» в зручних і надійних юрисдикціях. Хоч би там як, але нам без зовнішніх інвестицій не подолати бар'єр у +2–3% ВВП за рік. А треба щонайменше +7–9% на рік. Інакше з ряду країн четвертого світу вибратися. Чому четвертого? А це країни з ВВП на душу як у країнах, що розвиваються, бадьорих-борзих, але з динамікою ВВП як у розвинених-ледачих.

Окрім зменшення податкового тиску й очищення судової системи, муситимемо заради зростання ВВП відсунути джентльменів у погонах від економіки і бізнесу. Мені просто моторошно стає від такої перспективи. Це як динозавра зустріти на вулиці – ймовірність події приблизно однакова. Але іншого шляху немає. Тому що закони економіки на кшталт законів фізики – діють неминуче, невблаганно і завжди однаково.
І трохи про цифри. Держстат показав +4,4% зростання споживчих цін з початку року. Це означає щонайменше 11% за підсумками року, але, найімовірніше, – від 13% і більше. Це означає, що НБУ знову підніматиме облікову ставку і тим самим робитиме кредити для малого бізнесу дедалі менше доступними.

До моменту підписання номера до друку нафтові котирування (барель нафти Brent) були вищі за 77,4 долара – через розірвання ядерної угоди США – Іран.

Це – багато. Це приблизно на 40% вище, ніж країна-агресор закладала в свій бюджет-2018. І це приблизно на 35% вище, ніж середньорічна ціна нафти 2017 року. Для України з такого розкладу виходять підвищені витрати валюти на закупівлю нафтопродуктів і газу. До речі, ми вже другий рік поспіль платимо безглузду ціну за газ вітчизняного видобутку під приводом потреби в інвестиціях в розширення його видобутку. Як там із видобутком? Рапортів про бурхливий його зростання щось не чути. Агов, Нафтогаз, споживачі ж бо хвилюються!

Одна надія – на американські інвестиції. В американський таки видобуток сланцевої нафти. Яка якось збалансує близькосхідні катаклізми. Та й на вимогливих азійських споживачів іранської нафти, які знайдуть спосіб не дотримуватися американських санкцій. Ось ці дві обставини врятують нас від надмірних витрат на бензин, дизпаливо та газ (на нього ціна слухняно йде за нафтовими котируваннями).