Власник сторінки
главный редактор журналов Деньги и Корреспондент
В журналі Гроші - про виплати України по держборгу
Прем'єр Володимир Гройсман назвав зовнішній держборг однією з головних економічних проблем України. Це – чиста правда. Друга головна проблема – «інвестори в погонах».І це ми ще про корупцію говорити не почали.Не казатиму про розмір зовнішнього держборгу. Бо куди важливіші інші цифри – скільки нам за тими боргами сплачувати. Україна сплачує за ними безмежно багато. Ставка за євробондами – понад 7% річних у доларах. Це приблизно вдвічі більше, ніж платять українським вкладникам вітчизняні банки. До речі, коли я запитую вітчизняних держфінансистів, чому це вони не розміщують валютні держоблігації для населення (я теж придбав би), вони хитро мружаться. Не хочуть брати в борг під високий відсоток у власного народу? А чого ж в іноземців та «іноземців» беруть? Ну так, це – окрема і дуже непроста історія. А ми повернемося до виплат.
До кінця 2018 року – 3,81 млрд. дол. 2019 рік – 5,81 млрд. дол. 2020 рік – 6,75 млрд. дол. (максимум поки що!). 2021 рік – піде на спад, 4,29 млрд. дол. 2022 рік – 4,12 млрд. дол. Чому такий пік припав на 2019–2021 роки? Через війну. І через «чудесне» правління папередників. Разом за 2018–2022 роки Україна мала б віддати майже в півтора рази більше, ніж є в валютних резервах НБУ. Моторошно? Мені також.
Частково з цієї причини у нас вже нині курс 26 з гаком гривень за долар, а не 18–20 гривень. Бо тільки-но гривня починає зміцнюватися, Нацбанк біжить скуповувати «зайву» валюту з ринку. А тут ще й МВФ нових позик не дає, хоча Україна за старими акуратно розраховується.
Так чи інакше, уряд забирає валюту з економіки, аби віддати її зовнішнім кредиторам, чиї гроші попливли разом із папередниками.
Вихід? Судячи з того, як активно згадує про зовнішній борг прем'єр, уряд спробує уникнути масованих виплат в 2019–2022 роках. Як? Є два шляхи.
Перший – жорстка розмова з кредиторами, реструктуризація-2.0, урізання частки старих боргів та акуратне обслуговування залишків з розтягуванням виплат на період після 2030 року. Це реально. 2017 року Аргентина розмістила папери зі столітнім терміном обігу. Раніше це робила і Мексика. Та от лишень не треба про дефолт, гаразд? В обох країн дефолти вже траплялися. До речі, за сторічного терміну обігу аргентинських облігацій прибутковість там була нижча, ніж у України у вересні того самого року – 7,125% річних.
Другий шлях – той, що Мінфін вже почав: розміщувати нові облігації з прибутковістю вищу за 7%, заміщаючи ними старі папери. В чому сенс? Нові облігації довші, виплати можна розтягнути за межі пікового періоду. Щоправда, це не в наших з вами інтересах. Борг залишається дорогий та неурізаний. А, власне, чому? Адже Україна сплачує за своїми зобов'язаннями вповні, але погоджується на такі відсотки, нібито, подібно до Аргентини, не сплачувала.
І це ми ще не говоримо про злий «спадок Яресько» – вона таку реструктуризацію підписала 2015 року, що детінізація і номінальне зростання ВВП приведуть до перевищення навіть тих величезних сум виплат, які я згадав вище. Так, такі умови: якщо ВВП зростає активніше – сплачуємо за реструктурованими облігаціями більше.
І, нарешті, друга головна проблема економіки – «інвестори в погонах». Судячи з того, з яким розпачем проштовхується ідея про мілітаризовані Службу фінансових розслідувань/Нац. бюро фінансової безпеки, «маски-шоу» з української економіки усувати не збираються. А даремно – вони будуть страшніші навіть за зовнішніх кредиторів. Історії про те, як джентльмени в погонах і без приходили на фірму і запитували: «А ви навіщо так багато до бюджету сплачуєте, а не нам на кишеню?», – мають під собою міцний ґрунт.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.