Власник сторінки
главный редактор журналов Деньги и Корреспондент
МВФ відряджає місії без повноважень, гривня зміцнюється ненадовго, Кабмін знайшов гроші і сили для «Повітряного експресу», малий бізнес продовжує рятувати країну.
Щоб отримати репутацію опонента-наволочі, потрібно, насправді, не надто багато. Полюбляти цифри, не вірити на слово і пам’ятати те, що нам обіцяли раніше. Так от, сьогодні одна з моїх колег вибухнула єхидним постом у стилі «а що ви робите для реформ?». Мусив
пояснити, що ми сплачуємо за реформи своїми податками і не віримо політикам на слово, а ще пам’ятаємо обіцянки до наступних виборів включно. В принципі, цього досить. І вимагати від когось більше – межа цинізму і маніпуляції. Як кажуть в Одесі, це – хуцпа (нахабна, нахраписта, цинічна брехня, брехня третього ступеня приблизно).
Нас, таких, які сплачують податки, не вірять будь-яким політикам апріорі і мають хорошу пам’ять – тобто середнього класу – в країні не надто багато, на жаль. Тому і за реформи на виборах голосують мляво. Найчастіше голосують за гречку і субсидії.
Але у нас з’явилися хороші союзники – з МВФ. От їм точно потрібна наша допомога, аби функції мети для уряду були точніші. Ось на носі чергове підвищення цін на газ та електроенергію для роздрібних споживачів, яке обґрунтовують тим, що «МВФ наказав». Хоча він підвищувати не наказував, а наполягає на тому, щоб бюджет був з поміркованим дефіцитом. Що досягається не лише підвищенням цін, а, наприклад, раціональним урізанням апетитів у природних монополій. І це потрібно не лише для того, щоб усередині монополій крали менше, але й щоб інші реформи спрацьовували. Приклад? Будь ласка.
Наприклад, те, що половина населення отримує субсидії – цей факт вбиває спроби провести детінізацію зарплат. Вже топ-менеджери кажуть вголос те, що я писав півтора року тому: потреба в субсидіях робить з не найбільш високооплачуваних працівників найкращих адвокатів щодо «зарплат у конвертах». Історія з японцями, які не могли знайти в Чернівцях людей на пристойні «білі» зарплати, – найкраща ілюстрація.
Система «завищені тарифи – тотальне субсидування» вбиває середній клас відразу, а всю економіку загалом – трохи згодом. Головне – вона системно вбиває конкурентоспроможність України порівняно з сусідами.
Знову таки приблизно рік тому я писав про те, що владі потрібно дуже побоюватися безвізового режиму з ЄС. Бо можливість для пересічної людини поїхати, подивитися і після цього трохи замислитися про навколишню реальність – це страшенний виклик владі.
Політиків і чиновників відразу починають запитувати – «а ви чому такі нетямущі (корумповані, потрібне підставити). Скоро мине рік безвізового режиму – вітчизняна держава не витримує конкуренцію в боротьбі за платника податків. Люди їдуть, і потрібно щось робити з податковим режимом, із бізнес-кліматом, дерегуляцією, ринком землі і, врешті-решт, із ставленням влади до платника податків-громадянина як до роботодавця чиновника і політика.
Економіка у стагнації, вона волає до можновладців – конкуруйте, інакше звільнять. Питання лише, чи дійде це від вух до центрів прийняття рішень.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.