Каддафі, Мубарак, Лукашенко та Янукович

Муаммар Каддафі, Хосні Мубарак та Олександр Лукашенко. Саме з цими політиками асоціюється у Європі український Президент Віктор Янукович.

Колись Президент США Джордж Буш не хотів зустрічатися із Леонідом Кучмою, а на НАТОвському саміті у Празі навіть перейшли на французьку абетку аби український Президент не сидів поряд з американським. Тепер ситуація повторюється. Президент Барак Обама немає наміру зустрічатися з Віктором Януковичем. Український Глава держави сприймається у світі як диктатор.

У справі проти Юлії Тимошенко майже уся Європа виступила на захист екс-прем’єр-міністра Україна. Якби не старалось МЗС, але на Заході цей процес сприймається не інакше як політичне переслідування. Європа вибудовує бар’є. Спочатку на словах, про недемократичність судового процесу над Юлією Тимошенко, а далі будуть конкретні дії. Я побоююся, що Україна може не отримати у цьому році Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС чого ми так давно добивалися.

Реакцією на згортання демократії в Україні можуть стати чорні списки українських чиновників, які небажані у Європі. Ми наступаємо на білоруські граблі. Там опозиція або в еміграції, або за гратами. Якщо Україна і далі ходитимемо по білоруських граблях, то опозиції нічого не залишиться к проігнорувати вибори-2012 року. Мова не йде про спільний список, а йдеться про спільні дії і про те, щоб не «мочити» один одного, а критикувати владу. Хоча до такого кроку, на моє переконання, потрібно вдаватися лише в крайньому випадку.

Якщо політичних лідерів триматимуть за гратами, партії клонуватимуть, а виборчі комісії формуватимуть лише з представників однієї політичної сили – нам нічого робити на таких виборах. Інакше своєю участю ми освятимо диктатуру в країні. Звичайно, влада придумає для себе опозицію. Але у Європі не дурні сидять і вони дуже гарно розуміються, хто в Україні опонує владі, а хто їй підтанцьовує. Без реальної опозиції Захід не визнає виборів.

Судилище над Юлією Тимошенко об’єднало опозиціонерів. На судовому процесі можна побачити Арсенія Яценюка, Анатолія Гриценка, Миколу Мартиненка та В’ячеслава Кириленка. Вони розуміють, якщо зараз промовчать, то завтра будуть наступними. Тоді вже до них нікому буде йти…

Це ж само розуміють і звичайні люди. Якщо сьогодні влада посадила за грати лідера опозиції, то звичайну людину може розтерти у попіл за кілька секунд. Тому вони протестують. І цей процес не зупинити.