Кінець прекрасної казки про стабільну гривню

Як перебвиборні обіцянки про сталий курс долара ведуть країну до різкої девальвації та фінансової кризи.

Валютна тема – традиційно гаряча в будь-яку пору року. Щонайменше з часів кризи 2008 року побоювання щодо подальшого зростання курсу долара полишали українців, а політики раз за разом мусили обіцяти якщо не «покращення», то хоча б «стабільність» становища гривні. В останні два роки Азаров, Арбузов та Тігіпко по черзі повторювали, як мантру, що все гаразд і ніяких «обвалів» на валютному ринку не буде. Слід визнати, що їм таки вдавалось виконувати обіцянки. До виборів 2012 року девальвації не сталось. Але наскільки довго триматиметься ця стабільність? І наскільки взагалі був сенс так наполегливо цю стабільність утримувати? Останні події показують, що чекати на завершення прекрасної історії про долар за 7,99 залишилось недовго. Є сенс пригадати, що саме нинішні владні політики говорили про гривню і долар та як тримали курс національної валюти. Це проллє світло на проблеми, перед якими постав тепер Нацбанк.

Сумніви щодо міцності національної валюти виникли не сьогодні і не перед виборами. Ще у травні 2011 р. голова Нацбанку мусив запевняти журналістів, що гривня лишатиметься стабільною до кінця року. За пару місяців його слова повторив Микола Азаров. Новий рік українці і справді зустріли з тим самим курсом долара – але вже не з 38 мільярдами доларів золотовалютних резервів, а лише з 31 мільярдом, попри всі сподівання Арбузова і попри сприятливу макроекономічну ситуацію. 7 мільярдів пішло на підтримку сталого курсу. «Стабільність» дається дорогою ціною.

Нове «загострення» обіцянок сталось восени 2012 року. Чимало експертів прогнозували девальвацію гривні на фоні незадовільних економічних показників – криза в Європі спричинила скорочення експорту, і частково через це третій квартал країна закінчила зі скороченням ВВП на 1,3%, слідом за яким може початись рецесія. Вересневе збурення на міжбанку, після якого долар в пунктах обміну виріс до 8,15 грн, вдалось зрегулювати (як і обіцяв Тігіпко). Але ціна долара в обмінках не впала до попереднього рівня і, таким чином, ще більше відірвалась від курсу Нацбанку. Звісно, дозволити офіційний обвал гривні напередодні виборів було б політичним самогубством. Адже ще влітку Партія регіонів внесла стабільну гривню до своєї передвиборної програми. Тому урядовці та Арбузов не здавались і продовжували стверджувати, що ситуація під контролем. Золотовалютні резерви, завдяки яким вдавалось тримати стабільність, танули на очах – до 26 мільярдів доларів станом на 1 листопада.

Контроль над ситуацією зник майже відразу після виборів. У середині листопада курс долара на міжбанку почав зростати і 13 числа сягнув рекордних 8,32 грн. Урядовці та Нацбанк, більше не обмежені небезпекою відлякати електорат, почали пропонувати одну за іншою радикальні ініціативи, які буцімто можуть обернути всі негативні тенденції, заодно зменшивши «доларизацію економіки» – саме так визначили ворога в установі Арбузова. Тож, що нас очікує? Точніше, яких втрат доведеться зазнати задля того, щоб національна валюта, можливо, ще якийсь час провела на комфортних «8 гривень за 1 долар» і приховувала від населення фінансові невдачі уряду?

Найбільшого розголосу набула ідея про введення державного збору на операції з обміну валюти. Віддаючи 15% з кожного долара, українці – пояснює Арбузов – не тільки наповнять Пенсійний фонд, але й сприятимуть боротьбі зі спекулянтами та спонукатимуть роботодавців виплачувати зарплатню в гривні. Прогнози експертів про те, що таким чином валютні операції лише заженуть у тінь, почуто не було. У відповідь урядовці просто запропонували впровадити кримінальну відповідальність за незаконний обмін валюти – мовляв, будь-яку «тінь» будемо душити. Для нагляду за виконанням цього та інших нововведень навіть створено такий собі «Комітет із запобігання проведенню недобросовісних валютних операцій».

Останні тижні показали, що влада не до кінця готова приймати закон: голова профільного комітету, регіонал Хомутиннік, подав проект, а потім відкликав; ідею розкритикували Порошенко і Тігіпко; та Арбузов лишився непохитним, і тому проект цього тижня повертається, тепер зі «знижкою» до 10%. Враховуючи сумнівність пропозиції такого збору, є сподівання, що мета нового збору –  «полякати» українців, аби вони до 1 лютого (термін набуття чинності закону) дружно віддали свої валютні збереження. Велика маса доларів покине «матраци» і надійде в обіг, збалансувавши попередню недовіру людей до гривні. Коли необхідного ефекту буде досягнуто, закон можна буде швидко скасувати. Це один з можливих сценаріїв. Інший варіант – що влада й справді не вбачає проблеми у запровадженні цього 10% збору. Не хотілось би вірити, що Арбузов здатен на рішення настільки нерозумне і непопулярне одночасно, не кажучи вже про сумнівну користь навіть у плані боротьби зі спекулянтами…

Інші, більш виважені ініціативи уряду і Нацбанку стосуються радше великих компаній і звичайних громадян навряд чи заторкнуть. Зокрема, Верховна Рада окремим законом дозволила Нацбанку регулювати валютні надходження українських експортерів. Першим наслідком стане зобов’язання продавати половину всієї валютної виручки від продажу товарів закордон. Тобто, при переведенні грошей в Україну банк автоматично обмінюватиме половину коштів на гривні, і компанії вже не зможуть тримати всі свої експортні доходи у «твердій» валюті. Також відтепер обов’язковим стане переводити у національну валюту всі іноземні валютні надходження на рахунки фізичних осіб, що перевищують 150 000 гривень. Мотивація та сама – зупинити «доларизацію», змусити людей перейти на «свої» гроші.

Тим часом в уряді активно обговорюють макроекономічні показники на наступний рік, які потрібно врахувати в довгоочікуваному проекті бюджету-2013. Одне з ключових питань, поряд із прогнозом зростання економіки – курс долара щодо гривні. Тепер вже нема нереалістичних обіцянок. Девальвація буде. Середній курс долара, закладений у поточний проект бюджету, - 8,50 грн., але це може бути лише попередній і занижений прогноз.

Що далі? Досить імовірно, що намагання політиків довго і «протиприродно» утримувати гривню на одному й тому самому рівні обернуться болючим поверненням до похмурої реальності. Ця реальність може містити в собі, окрім девальвації, підвищення податкового тиску на малий та середній бізнес та подальші неприємні намагання Нацбанку максимально контролювати валютні операції громадян. І все це припадаж на пік виплат зовнішніх заборгованостей влітку 2013 року. Зростання курсу долара принесе лише часткове «полегшення» у фінансовій сфері. Хоча навряд чи полегшенням це назвуть люди, які на собі відчують падіння гривні. Причому не повільне та поступове падіння, яке за інших умов могло початися ще цього року, а навпаки – різке і відчутне, особливо для найменш захищених верств населення.

Саме такими, вочевидь, будуть наслідки валютної політики Нацбанку, «заточеної» під передвиборчі обіцянки та необґрунтований – з огляду на несподіване припинення економічного зростання – популізм. Це саме той випадок, коли краще б політики не дотримали своїх обіцянок, ніж дотримали їх ціною таких втрат. Інколи гнучкість та відчуття реальності є не менш важливими чеснотами, ніж дотримання обіцянок і бажання сподобатись виборцям.

Ігор Самохін

 Стаття написана в рамках проекту Владометр, який виконується за підтримки "Українського медійного проекту" (У-Медіа), що реалізується Інтерньюз Нетворк за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)

Всі думки та висновки цієї публікації є виключно відповідальністю ГО "Центр UA" та не обов’язково відображають точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.