КСП "Верховна Рада України"

І більшості і опозиції вигідно тримати депутатів за кріпаків

Парламентські лідери опозиції хочуть перетворити парламент на колгосп зразка 30-х років, коли всіх насильно заганяли в колективізацію. Те саме намагаються зробити і з депутатами мажоритарщиками-самовисуванцями.

Ще 25 грудня минулого року я звернувся до лідерів фракцій парламенту з пропозицією підтримати моє подання до Конституційного суду щодо порушення конституційних прав депутатів обраних по мажоритарних округах, які не ввійшли до жодної фракції.  Його підписало лише 4 народних депутати.

Сьогодні законодавство, яке регламентує діяльність народних депутатів грубо порушує конституційні права народних депутатів обраних по мажоритарних округах, які не увійшли до жодної фракції.

Причому закон «Про регламент» був змінений ще попереднім скликанням парламенту, при мовчазній згоді тодішньої опозиції.

Можливо серед нинішньої опозиції і знайшлася достатньо  депутатів, які б підтримали моє звернення, але вони прописані у партійному колгоспі і для висловлення власної думки потрібна санкція  лідера колгоспу.

Для мене зрозуміло чому звернення не підписав жоден представник ні фракції Партії Регіонів, ні фракції КПУ. Регіонали взагалі сплять і мріють про конституційну більшість у 300 голосів. Законним шляхом їм не вдасться це зробити, тому вони категорично проти закріплення конституційних прав депутатів на власну думку. При чому це право дала не партія, а виборці…

Мене відверто дивує позиція опозиційних лідерів. Вони декларують боротьбу за демократію, говорять про утвердженням в Україні європейських цінностей. Насправді, все це лише на словах...

В нинішньому парламенті, якщо народний депутат не член фракції, то він позбавлений можливості повноцінно виконувати свої конституційні обов’язки. Виникає питання, а коли увійде у фракцію, йому дадуть можливість мати свою окрему думку?!

Не всі депутати мажоритарними-самовисуванці автоматично є членами більшості. Є такі, які перебувають в жорсткій опозиції до влади. А те, що вони позбавлені можливості повноцінно виконувати свої депутатські повноваження – нікого не цікавить. Моє прохання виправити цю ситуацію – наштовхнулося на мовчазний спротив і опозиції, і більшості.

Виглядає так, що опозиційні лідери фракцій ніби то б’ються за персональну відповідальність депутата і його особисте голосування. А насправді прямі порушення конституційних прав народних депутатів обраних по мажоритарних округах, котрі не увійшли до жодної фракції – їх не цікавлять.

Більше того, вони ігнорують елементарні вимоги закону «Про статус народного депутата»: пройшло більше двох місяців, а жоден з лідерів опозиційної фракції не надіслав відповіді на мої листи.

В такому випадку виникає питання, за чим насправді прийшли лідери опозиційних фракцій до Верховної Ради? Боротися за права виборців, за зміцнення законодавчої гілки влади, чи все таки накачувати свої політичні м’язи, для реалізації особистих політичних амбіцій?