Вулиця імені…корчмаря Вацька

Чому в Україні не прийнято називати вулиці на честь відомих жінок? В історії України відомі сотні яскравих талановитих жінок, які гідні того аби вулиці наших міст носили їхні імена.

-  А это правда что у вас в Житомире одни националисты? - запитали мене напівжартома в одному з  русифікованих міст.

-         Чому це одні націоналісти? У нас ще є повстанці, вояки, патріоти, соціал – демократи, ну й так далі, – відповідаю.

-          А вулиця Степана Бандери є? – запитують з насмішкою.

-         Ні, немає. Але в нас є вулиця Кавуна. (Співрозмовники здивовано переглядаються).

-         Це вулиця на честь колишнього працівника Компартії,  – пояснюю, а вони знизують плечима.

       І самій дивно чому майже серед тисячі вулиць міста Житомира, що носять назви сумнівних героїв,  лише дві  мають честь носити жіночі імена - Лесі Українки та княгині Ольги. Так ніби  не знайшлося відомих і талановитих українок. Натомість на карті міста є вулиці Будьонного, Фрунзе, Ворошилова, Шолом – Алейхема, Шодуарівський провулок та навіть вулиця Миклухо –Маклая.

       Дана проблема – замовчувати імена визначних жінок: вчених, поеток, мисткинь, громадських діячок  бере початок ще з Радянського Союзу. Майже в кожному місті є вулиці  названі на честь героїв війни, але вулиць названих на честь Героя Радянського Союзу Зої Космодем’янської  не так багато. Всі знають хто такий Юрій Гагарін, але рідко хто пригадує хто така Валентина Терешкова.

   В 80 роки радянською владою було прийнято рішення аби  у кожному місті з’явилися вулиці на честь славетних земляків. Саме тоді почали масово перейменовувати вулиці колишніх Рад на вчених -  академіків. Жінок серед них не знайшлося. І не тому що їх не було, просто досягнення жінок замовчувалися і визнавалися як незначні, як щось випадкове, виняткове із правил. Так як це було колись з лауреатом Нобелівської премії Марією Cкладовською - Кюрі. Її, генія  математики, двічі лаурета Нобелівської премії, у 1911 р. не прийняли до Французької академії наук через… стать. Щось подібне ми маємо зараз в Україні: серед абітурієнтів до ВНЗ 54% дівчата, але до Національної Академії Наук  потрапляють одні чоловіки. Серед 179 академіків лише три жінки! Невже решта дурніші?

       Але якщо ім’я Марії Кюрі знають у всьому світі, то імена талановитих вчених- українок несправедливо забуті. Чи знаєте ви  хто така фізик Антоніна Прихотько, історик Олена Апанович, астроном Олена Казимирчак-Полонська, професори Марія Зерова  та Надія Пучковська? Ні, але тим не менше, вони справили величезний вплив на розвиток української науки, який ще не до кінця оцінений  сучасниками.

      В історії України відомі сотні яскравих талановитих жінок: вчених, поеток, художниць, громадських діячок, матерів - героїнь, які гідні того аби вулиці наших міст носили їхні імена. Щоденно в пошукових системах інтернету тисячі людей з усього світу бажають прочитати хто така  Соломія Крушельницька, Марія Заньковецька, Роксолана, королева Анна…

        На картах України ви не побачите вулиць з іменами цих жінок. В Україні не прийнято возвеличувати жінку, навіть ту, яку визнав світ – Катерина Білокур своїми картинами надихала Сальвадора Далі, але так і  не змогла надихнути жодного  чиновника аби він запропонував перейменувати вулицю якогось Огурцова чи Крилова на  майдан  Катерини Білокур. Площа імені Королеви Анни (якій поклоняються французи) чи сквер ім. Роксолани (біля якої моляться турки), провулок Ганни Барвінок або Олени Пчілки набагато краща альтернатива провулкам Кривим,Тінистим та Фізкультурним.