Живопис - це була альфа і омега творчості Юрія Скандакова.
Він прекрасно відчував пастель і брав кольоровий, чорний папір або якихось нейтральних кольорів, яскравих не брав ніколи. І жіноча натура - це основна його тема, Дядя Юра дуже любив жіночі натури і портрети оголених жінок, чоловіків теж малював, але набагато рідше. У радянські часи на виставки “ню” не брали. Можливо саме цим Скандаков і брав замовника, бо людям хотілося бачити щось гарне, щось незвичне. Мати цей жанр у себе в хаті. І він дійсно чуттєво, дуже професійно, дуже красиво це робив. І що вже казати про пейзажі та урбаністику у виконанні Дяді Юри.
Він доречі дуже любив рисувальника Фешина, відчувається, що деякі роботи близькі до його манери. Скандакову взагалі подобався гарно замішаний живопис, таке кольорове тісто, смачна живописна робота. Щодо мистецтва Скандакова у радянські часи загалом, то це була така певна модернізація декоративних засобів.
Дяді Юрі вдавалися модерністичні роботи, але, як кажуть його учні, йому це було не дуже цікаво, Все-таки він йшов більше від природи, хоча композиційний живопис в Скандакова теж дуже цікавий, він майстром був і того і того.
Можливо, якщо були б кращі умови або його життя якось по-іншому склалося, якби його більше купували, запрошували, виставляли, то він може ще цікавіше, більше працював би. Як це зазвичай буває, художник стає відомим або в кінці життя, або вже після смерті. Хоча Юрій Скандаков відбувся все одно.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.