Життєвий шлях у нього був ох який складний, ще з самого раннього дитинства.
Життєвий шлях у нього був ох який складний, ще з самого раннього дитинства. Коли він згадував про батьків, був дуже делікатним і говорив: «Не все було так, як би того хотілося». Мати потерпала від батька, батько був дуже жорстким. На очах у малого Юрія він бив мати, влаштовував справжнє пекло для родини. Скандаков згадував про ці моменти не дуже часто, йому було складно про це говорити.
Якось Дядя Юра розказував про жахливий такий момент, що вони колись з мамою пішли копати картоплю. Заморожену, під бомбами. І тут раптом натрапили на вбитого німця, хлопчика. Юрко підійшов, а мама почала плакати. І каже: «Боже, Юрочко, він же на 2-3 роки старший за тебе».
«Я його ніколи не забуду, - говорив Скандаков. - Таке пшенично-русяве волосся, і очі блакитні. Поруч лежала каска. Я плакав, мама плакала. Я молитися не вмів, а мама як могла, то помолилася. А нам цю картоплю нікуди було дівати і ми взяли ту каску, та побачили ту діру в неї, від кулі, яка вбила того хлопчика».
Так от ця каска висіла у нього в майстерні все його життя. Ось такі шчемні спогади.
Потім вони приїхали до Львову, то був 47-й рік. Як відомо, Галичина дуже постраждала після 45-го, це розстріли, це вислання. І багато хто приїхав, спершу вони поселилися у селі, в Стрію. А де він тільки не працював! Та найцікавіші спогади з будинку моделей. Його ранні роботи - якраз звідти. Він бачив цих дівчат, гарних, струнких. Відчував ці рухи, цю пластику і все це відтворював на своїх полотнах. Потім працював на автобусному заводі. А вже згодом на «Електроні». Доречі, мало хто про це знає, але всі ми пам’ятаємо знак якості, октагон такий, то кажуть, що це він, це його робота.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.