#живий_скандаков
Так уже сталося, що справжній феномен Українського живопису, художник Юрій Скандаков народився в Оренбурзі, що в Росії. Але оскільки батько його був військовим, сім'я переїхала до західної України, жили в Стрию, невеликому містечку Львівської області. Згодом Скандаков переїхав до Львова, вступив до Львівського училища прикладного мистецтва імені Труша і навчався на відділенні декоративного розпису. Потім його в армію забрали.
По поверненню він пішов навчатися до Інституту прикладного та декоративного мистецтва (зараз “Львівська державна академія мистецтв”), де навчався у Карла Звіринського. Ділив парту, товаришував і як зараз говорять, обертався в одних і тих же творчих і богемних колах з визнаним генієм сучасності Іваном Марчуком .
Незважаючи на те, що він сам був за походженням росіянин, він дуже любив Україну. Його душа була по-справжньому українською! Його друзі і знайомі кажуть, що в той час (шістдесяті і сімдесяті роки), не можуть пригадати більш патріотичної людини.
Не ховаючись, не приховуючи, він писав такі картини як "Народження нації", "Закатована Україна". Йому кілька разів говорили, мовляв, дядя Юра (а саме так, «дядя Юра Скандаков», люблячи називали його у Львові), намалюй такий соцреалізм «ядрьоний», і ми тебе у спілку художників візьмемо, премію дамо і так далі. Ну він і приніс їм роботу: дощ, сльота, бруд, якісь обдерті будинки, стоїть якийсь стовп викривлений і на плакатику "Вся власть советам". І йому сказали: "Дядь Юр, ми ж тебе за це посадимо. Ти сховай і більше нікому не показуй". Ось така була історія.
Скільки художників не писали б Львів, жоден так його не відчував, жоден так його не оспівував, як Скандаков. Тому що він знав і любив його, як ніхто. Він міг намалювати пейзаж і лукаво посміхаючись, питати: "А що це? А де це?». І він весь час ходив зі своїм фотоапаратом, фотографував, до нескінченності. Воно і справді таке казкове - місто Львів. Легка сонячно-прозора, акваріумно-нереальна, кавово-шоколадна, смачна і театральна вулиця Івана Федорова. Це наче декорація до казки Астрід Лінгрен "Малюк і Карлсон". Напівреальні перехожі і автомобілі залиті після дощу сліпучим сонцем бабиного літа. Будинки, що стоять наче тістечка в цукерні. Темп розмірений як блюз, як безтурботне дитинство. Таким його бачив майстер з дитячо-наївним характером - маестро дядя Юра Скандаков.
Ця людина була поза часом, поза країнами. Феномен, одним словом! Щоб бути таким художником, треба мати велику милість Божу. Тому що живописець - це божий промисел. Він розповідав, що саме Україна його зробила тим, ким він став, великим художником Юрієм Скандаковим! «Благодатна земля", так він говорив. «Якби я залишився у Росії - я б загинув!»
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.