Вінничанка Лариса Чорноус написала листа російським воякам

Ти нащо цілиш, росіянин, в серце брату І кулю посилаєш без жалю? Йцому б ще жити, усміхатись і кохати І шепотіти ніжно: «Я люблю!» Ти нащо рвеш цей простір український, Лишаєш чорні діри у Зем

Ти нащо цілиш, росіянин, в серце брату

І кулю посилаєш без жалю?

Йцому б ще жити, усміхатись і кохати

І шепотіти ніжно: «Я люблю!»

Ти нащо рвеш цей простір український,

Лишаєш чорні діри у Землі?

Хто дав тобі благословення материнське,

Хіба оті щурі, що засідають у Кремлі?

А твоя мати бідна? Що їй скажеш ти?

Що убивав дітей малих і їх родини

Випалював хліба й хати у братній Україні,

Щоби зашкодить вишиванці квіткою цвісти?

А може, думаєш, російські діти особливі?

Чи очі українські не такі довірливі  і щирі?

Чи небо треба вам роздерти на шматки?

Чому ж не хочеться Росії жити в мирі?

Палає ненависть, затятість у очах

Тебе вже не шокують вбиті у калюжах крові

Можливо, шкода друзів, що лишилися в хрестах,

Які за Путіна і грші позбулись почуття любові.

Хтось знав, куди іде – комусь збрехали,

Хтось із забралом йшов, хтось – без забрала.

Йцшли персами на скіфів воювать.

Ти Дарій, Путін! – Всі тобі кричать.

Хто ж їх оплаче і помолиться за них?

Мізантроп Путін – ФСБ полковнпик?

Чи Жирирновський візьме всій великий гріх –

Росії позашлюбний син – гробів замовник?

А може Матвієнко, посестрі Кремля

Раптово заманулось чашечку черкаської кровиці?

Не прийме тебе, зраднице, українська земля,

І прокляне ім‘я твоє згоьована вдовиця.

Хто ж вас пробачить, завойовників-братів?

І як відмитися Росії від такого бруду?

Замало буде стін, образи і дротів.

Сплюндрованій Вкраїні вибачити тонкосльозого Іуду.

А ви, російські матері, не добре зрячі!

Зрадієте – дитина повернулпасч з війни.

За вбитого  - родина вся відплаче,

Як і відплакати всі українські матері.

Та тільки син ваш - убивав!

Наш – Землю боронив від завойовника Росії.

Замолюйте гріхи його і хто його послав,

З плевел зерно збираючи, що їх безславно син посіяв.

9 вересня 2014 року, Лариса Чорноус