Чого нам чекати від нового-старого президента США

Той, хто сіє хаос – ніколи не досягне конструктиву

Ну що, браття, дочекалися урочистостей демократії в головній країні Світу?

І річ не в тому, хто переміг. Слава Богу, в Америці нікому не дозволять безмірно займатись самодурством. Відразу наступлять на хвіст і приструнять. З цього приводу я не маю сумнівів.

Але треба подивитися навколо. Великі побоювання викликає те, що ще вище піднімуть голову всякі орбанята та інші фіцоїди. І влаштовуватимуть свої капості нашій країні. Може виринути ще низка подібних особистостей.

А у Світі? Той, хто сіє хаос – ніколи не досягне конструктиву. А що буде зі світовими структурами, які хоч і сяк-так, але підтримували світовий порядок? Якщо і їм додати трохи хаосу?

В умовах їх сучасної неспроможності ці структури, які створювалися для захисту окремих країн від насильства та бідності, можуть прийти до ще більшого насильства та бідності. Це старий Джо одразу сів на кілок Covid 19. А якщо буде якась нова пандемія, то Світ із Трампом може з нею і не впоратися. Адже він заперечував саме існування цього вірусу. Прийдешній також може заперечувати хоча б для початку.

Весь світ завжди пильно дивиться і на внутрішній устрій головної держави планети. І не тому, що ми всі такі плебеї, а тому, що там найбільша економіка. Я побоююся, що новий-старий президент почне розвивати диктаторські повноваження, чим покаже приклад всьому Світу, що робити. Хіба без цього мало на планеті авторитаризму?

Загальний стан міжнародних відносин стане агресивнішим сильних по відношенню до слабких сусідів. І це ще не вибухнула Африка.

Торговельна війна з Європою та Китаєм теж ні до чого хорошого для Америки не приведе. Доведеться відповзати. А що, приборкує новий-старий Президент пузатого низькорослого азіатського бандита? Я дико сумніваюся, як казав Аркадій Райкін.

Чи аятол поставить у рамки? Теж сумніваюся. Ізраїль даремно сподівається на найкращі часи. А ось що всі ці автократії поєднаються ще міцнішими узами, тут сумнівів немає.

Багато чого негативного несе це обрання. Громадяни повірили, що він закінчить війни, і всі повернуться до своїх теплих ванн картинної демократії. Чи закінчить Рудий Чуб війни за 24 години, чи до своєї інаугурації, як обіцяв? Ось найближчим часом подивимося. Але виправляти все буде набагато важче, і часу на це піде більше.

Ось такі мучать передчуття після виборів в Америці.