Громадянин має відчути, що беззаконня не всесильне

Немає якогось простого рецепта зміни нашого життя на краще

Мене часто запитують: ну гаразд, ти розкриваєш сьогоднішні сторони нашого життя, від яких страждають громадяни. А що ж робити?

Немає якогось простого рецепта зміни нашого життя на краще. Але й мовчки терпіти, сподіваючись на достатньо швидкі еволюційні зміни, — теж не слід.

Сьогодні я хочу запропонувати читачам деякі нескладні зміни, які могли б лягти в основу майбутніх достатньо швидких, але таких, що не втрачають від цього глибини, реформ у нашій країні.

Головним має бути обговорення та конструктив у пропозиціях учасників. Без бодай єдиної думки, народженої обговоренням, не буде й позитивного результату.

Людина так влаштована, що може терпіти голод, холод. Але ось несправедливість вона терпіти не хоче. Тому такою перманентною є боротьба за справедливість. Але як людині домогтися своєї правди? Чи є механізми — і які саме?

Держава спирається на владу, яка нею управляє. Влада поділяється на кілька гілок: законодавчу, виконавчу, судову. Ось ця третя влада і мала б захищати людину та її права. Як захищає — усім добре відомо.

А як виправити ситуацію? Є, звичайно, вигуки: усіх звільнити, набрати нових. Але давайте домовимося, що діяти потрібно без обвалів і революцій (можливо, до певного моменту, коли по-іншому вже буде не можна).

Тим і відрізняються розвинені демократії від нашого державного устрою, що в їхніх судах немає такої явної кількості абсолютно абсурдних судових рішень, які без жодної аргументації відкидають очевидне або необґрунтовано визнають відверто корисливе. Як із цим боротися? Враховуючи, що судова система ментально зацементована, без відхилень. Чужих людей і чужі думки жорстко відкидають. І в суспільстві укорінюється думка, що із судами боротися марно.

Але рішення приймають конкретні судді. І існує законний орган — Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС). Саме до неї кожен громадянин раніше мав право поскаржитися на, на його думку, незаконні дії щодо його прав. Потім це право вилучили, зобов’язавши всі скарги пропускати через ВРП — Вищу раду правосуддя. Ускладнили.

Із власного досвіду знаю, що здебільшого комісія займалася відписками. Тому що ніхто й не зобов’язував її виконувати свою роботу. До того ж вона є частиною тієї самої судової системи. Як «свої» будуть шкодити «своїм», караючи за незаконні рішення! А хто над ВККС? Організаційно — ВРП, Вища рада правосуддя. Вона потенційно може впливати на роботу ВККС. Ось через неї і стали пропускати нечисленні скарги.

Тож у мене є пропозиція до Офісу Президента. Ви ж усе одно готуєтеся до виборів. Вони все одно відбудуться. Хоч через рік, хоч через п’ять років. І на них треба йти з якимись успіхами, а не з демонстративними втечами корупціонерів і генеральними прокурорами, які «кришують» злочинність. Так підніміть прапор боротьби за справедливість для своїх підданих. Це перетягне глибокий негатив.

А зробити треба ось що:

1. Переформатувати роботу ВККС.

2. Виділити ВККС із загальної судової системи та повернути громадянам право безпосередньо оскаржувати дії суддів у процесуальному порядку.

3. Забезпечити прискіпливу увагу до роботи ВККС з боку ЗМІ.

4. Спростити порядок подання громадянами скарг на порушення Закону.

Звичайно, почати треба з (поступової) зміни кадрового складу. Там мають працювати люди, для яких найважливішими життєвими та робочими принципами є справедливість і співчуття.

Якщо достатньо швидко вирішувати проблеми громадян у боротьбі за свою справедливість, тоді судова реформа стане набагато простішою. А боротьба з беззаконням буде набагато ефективнішою.

Ну вже починайте робити щось системне, а не боріться з наслідками, прихлопуючи чергового корупціонера.