Держава вкотре «обуває» малий бізнес

Є безліч непривабливих сторін у відносинах держави та малого бізнесу

Цілком офіційно наше держава малий бізнес любить. Це і всілякі програми підтримки малого бізнесу ну і звісно лозунги у ЗМІ. І нехай часто всі програми так на папері й залишаються лозунгами, а програми підтримки перетворюються на годівницю для грантожерів, але версія для народу зрозуміла й пояснювана.

У реальності є безліч непривабливих сторін у відносинах держави та малого бізнесу. Ось стаття 206 Кримінального кодексу України настільки ж хороша, наскільки й відсутність результатів судової практики щодо перешкоджання законній діяльності підприємців. Чого читачі знають безліч підтверджень.

А ще електроенергія, тарифи на яку минулої зими були на рівні 14 грн за 1 (один) кВт·год. Що робило збитковими всі інші зусилля підприємців. Від пиріжків до кави. Немає й можливості інвестувати у власний розвиток. Уже не до жиру!

Але польоту творчої думки тих, хто сидить у теплих державних кабінетах, немає меж. Як це так вийшло, що нежитлові приміщення в житлових будинках не обкладені податком на тепло? Приміщення є, а віддачі від них на користь ПРИВАТНИХ енергетичних господарів не проглядається.

Ось громадян, які встановили собі теплолічильники, вдалося приборкати за допомогою платежу за місця загального користування (МЗК). Причому до цього платежу заганяються всі втрати енергетиків під час передачі теплоносія дірявими трубами, фонтани гарячої води під час проривів та подібні непрофільні витрати приватних господарів тепла.

Ну а тепер вирішили цю саму схему застосувати й до малого бізнесу.

Але треба розкрити суть питання. Підприємець не існує сам по собі. Йому свою діяльність часто необхідно вести в якомусь приміщенні. Власних площ найчастіше просто немає. Доводиться орендувати приміщення у власників, що значно обмежує розвиток малого бізнесу. Доводиться економити на всьому. У тому числі й на дорогому теплі.

Взимку у своїх пекарнях і кафе куталися в куртки. Благо й зими переважно були теплими.

Але тепер і до них докотився цей податок на МЗК. Тому що платою за тепло ці збори назвати важко з наведених вище причин — втрати теплоносія на кожному кроці.

А пояснення завжди було таким: навіть якщо ви вимкнете у себе батареї, ваша квартира все одно отримуватиме тепло через стіни, підлогу та стелю від інших квартир.

Просто назвали це опаленням місць загального користування. Хоча там і коридори з самотніми, у кращому випадку, секціями опалення біля вікон.

Громадяни обурювались якістю «наданої послуги». Але потяг претензій давно пішов. Ще відтоді, коли сфера ЖКГ була приватизована у складі природних монополій, що прямо суперечило не лише нормам законодавства, а й здоровому глузду.

Державі дуже хотілося скинути зі своїх немічних плечей комунальний головний біль.

Тепер настала черга нежитлових приміщень.

Але я наведу змодельовану ситуацію, у якій опинилася більшість підприємців, особливо в містах.

Уявіть приміщення, з усіх боків оточене такими самими неопалюваними нежитловими приміщеннями. Внизу — неопалюваний підвал. А зверху — житлові квартири, відокремлені від приміщення перекриттям із цементною стяжкою та шаром теплоізоляції.

Хто зможе відповісти, звідки надходить тепло?

Щодо розрахунків за кількість тепла взагалі говорити не доводиться.

За андроповських часів такі схеми можна було назвати «нетрудовими доходами» і запросто загриміти за ґрати. А сьогодні — ось можна. Адже все на користь приватного власника комунальних послуг.

Можна, звичайно, плюнути в бік Мінрегіону (звичніша назва — МінЖКГ). Запевняю вас, там працюють достатньо компетентні люди, щоб осмислити всю суть процесу.

Але роблять те, що вказано. Тому що така думка спускається із самого верху.

Хтось обіцяє втримати, знизити, не допустити. І заплющує очі на методи штучного стримування тарифів. Адже населення ринкові тарифи не потягне.

А щоб підняти людям зарплати та пенсії, потрібно позбутися крадіжок у космічних масштабах на державному ж рівні. Але ось цього допустити ніяк не хочеться.

Замкнене коло.

Ось і виходить, що з одного боку малому бізнесу — гаряча підтримка, а з іншого (другою рукою) йому ж — нові проблеми.

І навіть не називають це: «Ану, хлопці, скиньтеся всі по 1000 грн на наше діряве теплоенерго!»

Усе підганяють під якийсь «нетрудовий» платіж.

Так і живемо.