Як Китай зробив крок з комуністичного хаосу в ринкові відносини

Китайське економічне диво збудували малі підприємці

На початку 90-х років минулого століття я кілька разів був учасником комерційних переговорів із китайськими товаришами.

Ішов 93-й рік і з нашими країнами була повна невизначеність. А китайці вже дуже активно кинулися на ринки інших країн. Якось після підписання чергового контракту довелося поговорити з китайцями.

То були звичайні підприємці. Вони розповіли, що держава надає їм кредити під 5% річних на реалізацію будь-яких задумів, з обмеженням планки кредиту в 5 млн. долларів. І розтеклися вони по всьому світу у пошуках товарів і технологій, на яких можна було заробити. Щоправда, завжди у переговорах разом із підприємцями брав участь і їхній партійний товариш. Але він навіть у розмову не втручався. Просто сидів та слухав.

Результати ми бачимо сьогодні у китайських технологіях та виробництві, які скопійовані з інших країн. Щоправда, комуністичний устрій ставав і гальмом подальшого розвитку, але все одно вражаючі результати. Багато підприємців із хунвейбінів стали мільйонерами. А партноменклатура прийшла до тями, і почала їх доїти. Щоправда час від часу страчують у телеефірі чергового хабарника.

Я ще тоді зрозумів, що в Китаї гроші партії не розчинилися безвісти в навколишньому просторі. А були використані як механізм отримання доходів із використанням приватної ініціативи. На відміну від пострадянських країн, де гроші партії просто зникли. Зрозуміло, хто їх дехто привласнив і користується доходами до сьогодні.

Раніше я часто чув від комуністів, що в Китаї їхні ідейні побратими змогли побудувати нормальну економіку. На що завжди відповідав питанням: де золото вашої партії? Та ще й щоб спрацювати саме так, треба бути саме китайцями.

Таким чином, китайське економічне диво збудували малі підприємці. У когось вийшло, і він став мільйонером. У когось може й не вийшло з першого разу. Але ідея була правильна, замість того щоб розсувати всі багатства по кишенях.

А тепер уявіть, що таке було б у нас. Але ми й не китайці. Хоча цікаво, що буде далі з командною економікою? Може ж й навернутись. І що далі вигадають китайці у світовій історії? Вони й самі побоюються. Можливо тому й підтримують ординців?