Остання битва путіна

Яку останню ставку путін робить для того, щоб зламати опір України? Він планує домагатися такого необхідного йому перемир’я через шантаж.

Путін чітко розуміє, що Україна на жодне перемир’я не піде. Громадська думка в Україні абсолютно однозначно вимагає від Зеленського продовження боротьби. Так, Україна дуже залежить від Заходу, ще б пак - війною знищено більшість економіки, драматично впали податкові надходження, воювати, без західного озброєння теж нема чим. Київ зараз не впорається без підтримки Європи, і це створює можливості для шантажу.

На полі бою армія рф показала все, на що здатна, і не вразила. Після проваленого бліцкригу і невдач із “тактикою малих котлів”, у розпорядженні рф залишилася лише тактика випаленої землі.

Вона полягає в використанні переваги в артилерії. Укріплений район ЗСУ зазнає потужного руйнівного обстрілу. Потім туди запускають гарматне м’ясо з “волонтерів”, “вагнерівців” та інших “днрівців”, яких міноборони рф не вважає за людей і не враховує у своїй статистиці втрат, якщо їх зустрічають вогнем у відповідь, вони відходять і артилерійський обстріл триває — доти, доки ЗСУ не залишають укріплений район, стертий з лиця землі.

Такий підхід дозволяє повільно просуватися і уникати значних втрат у кадровій армії, але зараз розклад сил різко змінює HIMARS. Ефективно знищуючи склади зброї в глибині окупованих територій, вони створюють великі проблеми в логістиці та постачанні для зс рф.

Тому зараз Путіну відчайдушно потрібне перемир’я. Не лише для того, щоб підтягнути резерви, не лише для того, щоб дати військам перепочинок — а насамперед для того, щоб зафіксувати статус кво.

Перемир’я та припинення вогню означають, що виникне якась визнана, намальована на карті лінія розмежування, і вона визначатиме політичну реальність — мабуть, на роки вперед. Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.

Справа не лише в тому, що росія окопається, зміцниться вздовж цієї лінії. Справа в першу чергу в тому, що як тільки буде укладено перемир’я, в Європі переможе партія “поганий мир краще за добру війну”.

Політики прийдуть до виборців із добрими новинами: “ми змогли зупинити війну” — скажуть вони. Більше не стріляють, зупинився потік біженців, знижуються ціни на пальне: усі ці негайні наслідки перемир’я негайно капіталізують європейські політики.

А щодо відкладених наслідків, те, що путін нікуди не подінеться, і знову накопичуватиме сили і злість для наступної смертоносної і кривавої атаки через кілька років, те, що величезні території України залишаться під окупацією, мільйони їх мешканців у статусі переміщених осіб.

Те, що зло не буде покарано — що ж, з цим, у разі заморожування конфлікту, слід розбиратися наступним поколінням політиків, чи не так?

Зараз Україна має значну (хоча небезумовну і далеко недостатню) підтримку Заходу. Але якщо лінію на карті буде намальовано і запанує “поганий мир” — ситуація радикально зміниться.

Почати бойові дії знову, коли європейські виборці вже видихнули з полегшенням від того, що війна закінчилася і повернулися до своїх звичних рутинних справ, зализуючи рани і знову накопичуючи жирок, буде політично нескінченно складно.

Навіть якщо буде накопичено великі сили і підготовлено сучасну техніку, спроба деокупації буде зовсім інакше сприйнята громадською думкою на Заході: “ну тільки ж заспокоїлося все, а вони знову починають стріляти” — ось що думатимуть багато європейських виборців.

Впевнений, що все це чудово розуміють у Києві, але й у москві теж розуміють. Наступна велика ставка путіна в українській війні — спецоперація з примусу до перемир’я, яка дозволить оформити анексію, дасть паузу кілька років для підготовки наступного етапу війни.

Зима близько. Це дозволяє вже найближчими місяцями розігрувати газову картку максимально ефективно. Ось, що робитиме путін у найближчі місяці — він намагатиметься налякати європейців перспективою замерзнути у своїх будинках цієї зими.

Для цього він використовує всю агентуру, всі накопичені за багато років роботи ресурси: продажних політиків та журналістів, псевдо-НКО, маргінальні партії, квазіреспектабельних “аналітиків” та “експертів”.

На Європу, ймовірно, чекає непроста зима — але це вимушена плата за вісім минулих років байдужості та бездіяльності. Цю зиму треба пережити: якщо зараз поступитися і прогнутися під путінські умови, то ще за 6-8 років Європу майже напевно чекатиме інша зима, ядерна. Тому що путін не зупиниться, він готуватиметься до реваншу, а нова війна буде ще гіршою за нинішню.

Вікно можливостей для деокупації Херсона та інших територій України не таке вже й велике: чим ближче до зими, тим важливішим чинником буде газовий шантаж. Серйозні військові досягнення потрібні не тільки самі по собі, але й для роботи з громадською думкою у Європі: щоб вона повірила у можливість української перемоги і була готова стискати зуби і терпіти.

Російський політик і громадський діяч Леонід Волков на своїй сторінці Twitter написав: путін вдається до шантажу голодом і холодом не від хорошого життя. Його військова авантюра провалилася. Путін стрімко втрачає підтримку в росії. Він теж розуміє, що має хіба що 2-3 місяці, щоб зафіксувати перемир’я на вигідних умовах. Це будуть, можливо, найскладніші 2-3 місяці, але потім він остаточно програє. Він уже програв, звичайно, але саме зараз його треба дотиснути, не дати йому відповзти. Витримати його останній удар.