Справжній пастир ніколи від своєї пастви не втікає. Ні, він «душу свою кладе за овець». Саме так поступив і Патріарх Порфирій – незважаючи на небезпеку, він вирішив, що має бути там, де його чекають.
5 вересня 2021 року в Цетиньському монастирі в Чорногорії відбулася інтронізація новообраного глави Чорногорсько-Приморської митрополії митрополита Іоанікія.
Інтронізація, яка проходила під величезним тиском, до останнього моменту знаходилась від загрозою зриву. Ще напередодні кілька десятків молодиків, які називали себе «патріотами» Чорногорії, перегородили в’їзд до монастиря та пообіцяли зірвати торжественне богослужіння в Цетиньє. Дійсно, вранці в день інтронізації «патріоти» та «націоналісти» влаштували сутички з правоохоронцями, внаслідок яких чотири людини постраждали, а основні організатори масових заворушень були заарештовані.
Завдання, яке стояло перед протестувальниками полягало в тому, щоб не допустити інтронізації митрополита Іоанікія саме в Цетиньському монастирі – головній святині Чорногорії. Це було потрібно для того, щоб виразити головну мету ідеологів заворушень, згідно якої владику Іоанікія народ Чорногорії не підтримує, тому що він – начебто прибічник «великосербського націоналізму». Можливо, не допустивши проведення інтронізації в Цетиньє і примусивши звершити її в Подгориці, «націоналісти» пізніше заявили б про те, що вона нелегітимна.
Як би там не було, але напружена ситуація в Цетиньє призвела до того, що архієреї з інших Помісних Православних Церков були змушені повернутися до Подгориці, де й звершили спільне богослужіння. Представники влади переконували і Патріарха Сербського Порфирія в тому, що Подгориця – це кращий варіант, який гарантує йому безпеку. Адже протестувальники були налаштовані вороже і від них можна було чекати найрадикальніших кроків, що обов’язково призвело б до насильства і фізичного протистояння. Аргументи керівництва держави та правоохоронців виглядали досить переконливими, тому якби Патріарх Порфирій їх прийняв, то його рішення ніхто б не засудив.
Однак всі раціональні причини для того, щоб не їхати в Цетиньє, були повністю знищені одним-єдиним контраргументом: монастир – це канонічна територія Сербського Патріархату, і там, в стінах обителі, завжди відбувалась інтронізація митрополитів Чорногорії. Більше того, і в Цетиньє, і в Будві, і в Ульцині та Подгориці – паства Сербського Патріарха. А справжній пастир ніколи від своєї пастви не втікає. Навпаки, він «душу свою кладе за овець» (Іоанн. 10, 11). Саме так поступив і Патріарх Порфирій – незважаючи на небезпеку, він вирішив, що має бути там, де його чекають, і має звершити те, що є його обов’язком перед Богом і народом Божим. Тож Сербський Патріарх все таки прибув у Цетиньський монастир, де очолив Божественну Літургію під час якої і відбулася інтронізація митрополита Іоанікія.
Так, Патріарха охороняли військові, його прикривали спеціальними щитами, які могли захистити від можливих куль снайперів. Тому хтось скаже, що вчинок Патріарха не є таким вже й героїчним. Проте це не так.
По-перше, немає сумнівів, що Предстоятель Сербської Церкви поїхав би в Цетиньє в будь-якому випадку, навіть якби там і не було правоохоронців. Безпека і захист Патріарха – це ініціатива держави, а не його особиста.
По-друге, на відео прибуття Патріарха чітко видно, що він ні від чого і ні від кого не ховається. Він не боїться, а просто йде туди, куди повинен йти. Його вчинок - це приклад для наслідування. Адже і в нашому житті часто трапляються моменти, коли нам потрібно зробити вибір – підкоритися обставинам і здатися, чи все ж таки виконати свою місію, незважаючи ні на що?
Вчинок Патріарха Порфирія яскраво засвідчив, що він є справжнім пастирем для своєї пастви. Кожен житель Чорногорії побачив, що Предстоятель Сербської Церкви переживає не за себе, переймається не своїми власними інтересами, а піклується про Церкву і на перше місце ставить виконання Євангелія.
Очевидно, що інтронізація митрополита Іоанікія - це чергове свідчення істинності Церкви і яскравий приклад перемоги Христа над силами цього світу. Ми щиро радіємо, що Господь подарував Своїй земній Церкві ще одного істинного пастиря – Патріарха Порфирія, і сподіваємось, що він і надалі буде надихаючим взірцем для мільйонів православних християн!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.